Новокосино (станція метро)

Новокосино
Новокосино
	Московський метрополітен 8 Калінінська лінія
Загальні дані
Тип	односклепінна мілкого закладання
Глибина закладення	9 м
Проєктна назва	Городецька
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Довжина	163 м
Ширина	12 м
Дата відкриття	30 серпня 2012
Архітектор(и)	Л. Борзенков (рос.), М. Волович (рос.), С. Костиков (рос.), Т. Нагиева (рос.), Н. Солдатова (рос.), В. Уваров (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и)	Белова М. А. (рос.), Евстафьев В. Ю. (рос.)
Будівельник(и)	«Трансінжстрой»
Пересадка на	«Реутово» ; 14, 21, 79, 502, 613, 706, 723, 760, 773, 792, 885, 974, т75, н4; обласні: 142, 1064
Виходи до	Носовіхінське шосе, Новокосинська, Суздальська та Городецька вулиці Москви, а також на Ювілейний проспект, Південна вулиця і вулиця Котовського в Реутові
Час відкриття	5:30
Час закриття	1:00
Код станції	186, Нк

55°44′43″ пн. ш. 37°51′50″ сх. д. / 55.74528° пн. ш. 37.86389° сх. д. / 55.74528; 37.86389

Калінінська лінія

Оборотні тупики

Новокосино

ТЧ-12 «Новогіреєво»

Новогіреєво

Перово

Оборотні тупики

Шосе Ентузіастів

Авіамоторна

Площа Ілліча

ССГ до Кільцевої лінії

ССГ до ТКЛ

Марксистська

Оборотні тупики

Третьяковська

ССГ до КРЛ

Оборотні тупики

«Новокосино» (рос. Новокосино) — станція Московського метрополітену, кінцева Калінінської лінії, за станцією «Новогіреєво». Розташована в однойменному районі між Суздальською вулицею і Носовіхінським шосе, перпендикулярно Південній вулиці.

Відкриття відбулося 30 серпня 2012^[2].

Технічна характеристика

Конструкція станції — односклепінна мілкого закладання (глибина закладення — 9 м^[1]).

Оздоблення

Станційний комплекс

Платформна ділянка станційного комплексу перекрита пласким кесонованим склепінням. Склепінчасте покриття з глибокими нішами, розділеними діагональними ребрами-нервюрами, візуально розширює простір і створює урочистий вигляд підземного палацу. Ніши пофарбовані у світліший тон у порівнянні з нервюрами, для яких підібраний складний сірий відтінок.

Сходи накриті асиметричними скляними павільйонами (оформлення нагадує станцію «Слов'янський бульвар»). З одним із південно-західних павільйонів поєднане приміщення для відпочинку локомотивних бригад.

Колористична гама — сіро-чорно-біла. Кесони підсвічені підвісними світильниками. Контраст темного і світлого, гра тіні і світла підсилюють об'ємність пластичного рішення.

Колійна стіна є високим цоколем біля бази склепіння, оздоблена перфорованими темно-сірими панелями c шумопоглинаючим шаром, з обробкою з темного граніту. Уздовж середини платформи розташовані пасажирські лави.

Вестибюлі

Станція має два підземних вестибюля — західний і східний. Сходами з них можна піднятися до мережі підземних переходів; виходи з підземних переходів на вулицю накриті скляними павільйонами. Обидва виходи обладнані ліфтами.

Стіни вестибюлів і пішохідних переходів облицьовані плитами керамограніту на металевому каркасі. Для західного вестибюля обрані плити салатового і сірого кольорів, основний колір східного вестибюля — вохристо-помаранчевий з сірими вставками.

Підвісні стелі вестибюлів сталевого кольору набрані з панелей Hunter Douglas Luxalon або Durlum Loop, за якими розміщується технологічне обладнання і світильники. У пішохідних переходах стелі потиньковані, в поперечні ніші встановлені антивандальні світильники.

Зі станції можна вийти на Носовіхінське шосе, Новокосинську, Суздальську та Городецьку вулиці Москви, а також на Ювілейний проспект, Південну вулицю і вулицю Котовського у Реутові. Приблизно за 800 м від станції знаходиться залізнична станція Реутово Горьківського напрямку МЗ.

Колійний розвиток

Станція з колійним розвитком — 6 стрілочних переводів, перехресний з'їзд, 2 станційні колії для обороту та відстою рухомого складу і 2 колії для відстою рухомого складу. У оборотних тупиках розташовано пункт технічного огляду.