Нововоли́нськ — місто у Володимирському районіВолинської області. Розташоване за 18 км від залізничної станції Іваничі на лінії Червоноград — Володимир. До облцентру можна дістатися автошляхом Н22, який згодом переходить в Р15. Станом на 2021 рік — найбільше місто району за населенням. Центр Нововолинської міської громади.
Видобуток вугілля. Заводи: залізобетонних виробів, з ремонту гірничого обладнання, цегельний; деревообробний комбінат. Статус міста з 1957 року. Населення — понад 50 тисяч мешканців (2024) — 94 % українці, населення громади 57,9 тисяч мешканців.
Географія
Нововолинськ розташований на південному заході Волинської області, яка розташована на північному заході України. Площа міста становить близько 17 км². Воно розташоване на відстані близько 15 км від кордону з Польщею і приблизно за 92 км від кордону з Білоруссю.
Місто Нововолинськ має досить вигідне розташування. До національної автомагістралі Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне всього 18 км, а до міжнародної автомагістралі E373 (збігається із М07) Варшава-Люблін-Ковель-Сарни-Коростень-Київ — 76 км.
Відстань від Нововолинська до інших населених пунктів (автошляхами)
У 1570—1583 рр. Низкиничі, де налічувалося 8 димів, були власністю О. Киселя. У 1570 році згадується про село Будятичі, яке мало 4 дими і належало аж чотирьом поміщикам, і село Русовичі — власність володимирського єпископа. В 1583 році згадується село Дорогиничі, яким володів поміщик А. Романоький. У Низкиничах Киселі побудували дерев'яний замок, сліди якого збереглися й досі. В першій половині XVII століття на старому замковищі Адам Кисіль спорудив цегляну церкву і дерев'яний монастир.
По вул. Панасівській є церква XVIII ст. перевезена з с. Крилова (Польща) в 1911—1912 роках.
Ще у 1912 році геолог Михайло Тетяєв висловив думку про наявність запасів кам'яного вугілля на землях західної України в районі Волинсько-Подільської височини. І лише у 1938 році Сілезьким промисловим концерном «Вспульнота інтересув Гурничо—гутничих» був відкритий у Львові буровий відділ геологічного управління під керівництвом Я. Самсоновича.
У 1940 році, вже в УРСР, був організований трест «Львіввуглерозвідка». Наприкінці 1948 року уже «Волиньвуглерозвідка» продовжила пошукові роботи. У липні 1950 року на околиці села Дорогиничі було закладено першу шахту потужністю 1000 тонн вугілля на добу, а вже 23 червня 1954 року перші тонни видали на-гора гірники шахти № 1.
У 1953 році було запроєктоване селище Жовтневе, що увійшло до складу міста. Його побудовано на території шахти № 6, яка здана в експлуатацію в грудні 1956 року, та шахти № 7, зданої в листопаді 1957 року.
Указом Президії Верховної Ради України від 10 квітня1951 року селище шахтарів отримало назву Нововолинськ та було підпорядковано Іваничівському району. Утворилась Нововолинська селищна рада. Першим головою виконкому був обраний Г. О. Соколов.[3] У квітні 1957 року робітниче селище стало містом районного підпорядкування. 25 вересня 1958 року його віднесено до міст обласного підпорядкування.
Перший уродженець міста Нововолинська — Садовський Анатолій Архипович (народився 25 травня 1951 року). Як і батько, він став шахтарем[4].
На даний час з 11 шахт працюють шахти № 9 та Бужанська. В стані будівництва шахта № 10 (єдина в Україні, яка будується вже протягом близько 30 років).
ТОВ «Механічно-ливарний завод»[5] виготовляє литво, деталі та модельне оснащення, а також запчастини для кар'єрної, кранової та сільськогосподарської техніки.
ТОВ «Завод Промлит»[6] — спеціалізується на виготовленні дрібносерійних і середньосерійних партій відливок з сірих, низьколегованих та високолегованих чавунів. Продукція виготовляється для машинобудівних, металургійних, добувних, транспортних та переробних підприємств. Виробнича потужність — 3000 тонн відливок на рік.
Музичний гурт «Цвях», учасник музичного фестивалю «Червона рута-2017» у Маріуполі.
Хор Нововолинської ДМШ «Діти-Світла», переможці всеукраїнського конкурсу «Калинове Гроно» у Болгарії за зайняте 1-ше місце і отриманя «Гран-Прі».
Аеродром Заболотці — аеродром сільгоспавіації з асфальтним покриттям? наразі не використовується за прямим призначенням[21] довжиною 400 м за 13 кілометрів від Нововолинська
• Ольга Березан - почесний громадянин Нововолинської громади, постійний член журі IV етапу Всеукраїнської олімпіади з хімії, автор посібників та підручників з хімії, вчитель хімії в Нововолинському Науковому ліцеї (30 років),
Сергій Байдовський — активіст Євромайдану. Убитий снайпером 20 лютого 2014 на вулиці Інститутській у Києві. За суспільним визнанням є в числі «Небесної сотні».
Богдан Корнелюк (1994—2017) — український військовик, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув у ніч на 12 січня 2017 року від кульового поранення під час обстрілу поблизу КПВВ «Станиця Луганська»;
Олександр Смирнов (1992—2016) — український військовик, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[22];
Юзеф Третяк — польський літературознавець та історик;
Юлія Ткачук — PhD з порівняльного літературознавства (Університету Урбана-Шампейн США). Викладає американську літературу в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», працює у програмі «DOBRE»;
↑Цинкаловський, Олександер (1984). Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року) (Українською) . Вінніпег Канада: Накладом Товариства "Волинь". с. 108, том 1.
Радчук М. М., Карпенко О. Ю., Клімаш І. С. Нововоли́нськ // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.558-572