uk %D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0 %D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C

	Новоастраханська волость
Центр	Ново-Астрахань
Площа	18 467 (1885)
Населення	7459 осіб (1885)
Густота	37 осіб / км²

Новоастраханська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старобільського повіту Харківської губернії із центром у слободі Ново-Астрахань.

Станом на 1885 рік складалася з 7 поселень, 6 сільських громад. Населення — 7459 осіб (3734 чоловічої статі та 3725 — жіночої), 1259 дворових господарств^[1].

Земля волості
	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	14192	10646
Приватної власності	2031	408
Казенної власності	2078	1668
Іншої власності	166	156
Загалом	18467	12878

Основні поселення волості станом на 1885:

Ново-Астрахань (Троїцина) — колишня державна слобода при річці Борова за 30 верст від повітового міста, 2070 осіб, 311 дворових господарств, православна церква, школа, приймальне відділення лікарні, поштова станція, 5 лавок, базари, 4 ярмарки на рік. За 7 верст — винокурний завод.
Голубівка — колишня державна слобода, 1089 осіб, 165 дворових господарств, православна церква, лавка.
Маринівка — колишнє державне село, 194 особи, 13 дворових господарств, школа.
Нижньо-Покровка — колишня державна слобода, 1274 особи, 210 дворових господарств, православна церква, школа.

Найбільші поселення волості станом на 1914 рік^[2]:

село Новоастраханське — 3530 мешканців;
село Нижньо-Покровське — 1974 мешканців;
село Михайлівка — 1639 мешканців.

Старшиною волості був Іван Костянтинович Куценко, волосним писарем — Юхим Якович Оридорога, головою волосного суду — Сергій Михайович Капиця.

Джерела

Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
рос. дореф. Памятная Книжка Харьковской губерніи. Издана Харьковскимъ Губернскимъ Статистическимъ Комитетомъ. Харьковъ. Въ Университетской типографіи. 1862. IV + 234 с.
Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)

Примітки

↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[2] Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

[1]

[2]