Нове вбрання короля

Нове вбрання короля
Keiserens nye Klæder
Ілюстрація Вільгельма Педерсена
ЖанрКазка
АвторГанс Крістіан Андерсен
Моваданська
Опубліковано7 квітня 1837
Країна Данія
CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

«Нове вбрання короля» (дан. Keiserens nye Klæder) — казка данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. Твір вперше опублікований 7 квітня 1837 року у збірнику оповідань для дітей «Казки, розказані дітям» (дан. «Eventyr fortalte for Børn»). Сюжет запозичений з новели Хуана Мануеля, опублікованої в 1335 році в першій частині книги «Граф Луканор». Цей факт задукоментований у щоденнику Андерсена, в якому письменник згадує збірку новел Карла фон Бюлова[de] як джерело історії.

Сюжет

Король деякої держави наймає двох пройдисвітів, які обіцяють пошити йому одяг з настільки тонкої тканини, що вона буде практично невидимою для дурнів. Провівши деякий час за порожнім ткацьким верстатом, шахраї передають королю невидимі «шати». Король і всі його наближені помічають, що не можуть побачити обновку, проте бояться в цьому зізнатися, щоб не уславитися дурнями. Таким чином, король походжає голим і всі захоплюються його «новими чудовими шатами». Лише маленький хлопчик, що спостерігав за цим фарсом, викриває короля, крикнувши йому вслід: «А король — голий!» — фразу, що стала згодом крилатою (оригінал фрази звучить як: «Men han har jo ikke noget paa»). Народ підтримує хлопчика, а викритий король намагається приховати свій сором, гордо ступаючи далі, ніби нічого не сталося.

Ілюстрація Вільгельма Педерсена

Подібні історії

Подібний, але більш розгорнутий сюжет згадується у народних голландських легендах про Тіля Уленшпігеля, позитивного фольклорного героя XIV століття, широко відомому у викладі Шарля де Костера. За легендою, Уленшпігель, який вдавав майстерного маляра́, запропонував одному ландграфові зобразити його на картині в оточенні наближених знатних людей.

Проте, всі люди, яких треба було зобразити на картині мали фізичні вади, і погрожували Уленшпігелю смертельною розправою, якщо він не прикрасить їх. Водночас сам ландграф, і собі обіцяє стратити Уленшпігеля, якщо він хоч найменшим чином викривить груповий портрет.

Зрештою, Уленшпігель так нічого й не намалював за відведені йому 60 днів, які він провів у святкуваннях та розкошах, і вдався до хитрощів, відомих з казки про голого короля. Уленшпігель сказав, що картину зможе побачити тільки особа благородного походження. Тому всі «благородні» пани та пані захоплювалися порожніми голими стінами, а Уленшпігелю вдалося щасливо зникнути разом із належною йому нагородою[1].

Екранізації

Цікаві факти

  • В українській та російській мовах фраза хлопчика, який викрив «вбрання» короля, — «А король — голий!» — стала крилатим виразом . Її вживають, коли розкриваються якісь непривабливі або нереальні властивості обговорюваної людини або об'єкта.
  • В англійській мові існує аналогічний фразеологізм такого ж походження —  «The emperor has / wears no clothes».[2]
  • Існує адаптація літературної казки у драматичний твір, написаний Є. Шварцем. Ошуканці представлені в ній як позитивні персонажі.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Легенда про Тіля Уленшпігеля (рос.)
  2. ↑ Фразеологізми сучасної англійської мови. Архів оригіналу за 5 березня 2010. Процитовано 5 квітня 2010.

Література

Посилання

Логотип Вікітеки
Логотип Вікітеки