Никодим (Скребницький)

Єпископ Никодим
Єпископ Переяславський та Бориспільський
7 січня 1745 — 12 червня 1751
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Арсеній (Берло)
Наступник:	Сильвестр (Іванов)
Єпископ Санкт-Петербурзький та Шліссельбурзький
1 вересня 1742 — 2 лютого 1745
Попередник:	єпархія заснована
Наступник:	Феодосій (Янковський)
Митрополит Сибірський та Тобольський
29 травня — 5 червня 1740
Попередник:	Антоній (Стаховський)
Наступник:	Арсеній (Мацеєвич)
Єпископ Чернігівський
6 грудня 1738 — 29 травня 1740
Попередник:	Іларіон (Рогалевський)
Наступник:	Антоній (Путнянський-Черновський)
Альма-матер:	Києво-Могилянська академія
Діяльність:	священник
Народження:	кінець XVII ст. Гетьманщина
Смерть:	12 червня (23 червня) 1751(1751-06-23) Переяслав

Єпископ Никодим (Сребницький чи Скребницький; кінець XVII ст. — 12 червня 1751) — український релігійний діяч доби Гетьманщини.

Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої); єпископ Чернігівський, єпископ Переяславський (1745–1751) (на Гетьманщині), єпископ Санкт-Петербурзький та Шліссельбурзький (1741–1745; в Московії).

Життєпис

Українець, освіту отримав в Київській академії, потім у Слов'яно-греко-латинській у Московії. Після прийняття чернецтва, наприкінці 1720-х був настоятелем Бєлгородського Миколаївського монастиря у Слобідській Україні, суддя духовних справ при Бєлгородській катедрі РПЦ (б).

У липні 1731 переведений в настоятелі Снєтогорського монастиря (поблизу Пскова, Сетумаа).

У січні 1734 — призначений членом Санкт-Петербурзького духовного правління і настоятелем Костромського Іпатієвського монастиря.

1736 — переміщений на посаду настоятеля московського Новоспаського монастиря, а у липні того ж року призначений членом святого Синоду.

6 грудня 1738 — був висвячений на єпископа Чернігівського РПЦ (б). Тут він займався справами жіночого монастиря Параскеви П'ятниці, статус якого визначався. Через півтора року, у травні 1740 його перевели з Чернігівської катедри знову до Московії, на Тобольську. Дали звання митрополита. Однак, отримавши звання митрополита, Никодим до Сибіру не поїхав, відмовився через хворобу, і тимчасово залишився без єпархії, мешкаючи у Москві. Після відмови, його перестали називати митрополитом.

1742 — після вступу на престол імператриці Єлизавети, Никодиму у вересні знову дали катедру, призначивши його першим єпископом нової Санкт-Петербурзької єпархії і доручили йому управління Олександро-Невським монастирем.

7 січня 1745 — за вказівкою цариці перемістили на катедру єпископа Переяславського.

Перед смертю роздав своє майно «на поминовення».

Помер 12 червня 1751.

Посилання

• [1] [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]