Нижні Головлі

село Нижні Головлі
Герб Прапор
Центральна вулиця Центральна вулиця
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Тер. громада	Крупецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68060110070043639
Облікова картка	Облікова картка
Основні дані
Засноване	1944
Населення	170
Площа	0,84 км²
Густота населення	202,38 осіб/км²
Поштовий індекс	30060
Телефонний код	+380 3842
Географічні дані
Географічні координати	50°24′49″ пн. ш. 26°48′9″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	243 м
Місцева влада
Адреса ради	30068, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 106
Карта
Нижні Головлі
Нижні Головлі
Мапа
Нижні Головлі у Вікісховищі

Нижні Головлі́ (Чеські Головлі, Чехи) — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 170 осіб.

Історія

Село Нижні Головлі (Чеські Головлі) виникло наприкінці XIX сторіччя, після скасування 1861 року кріпаччини у Російській імперії. Місцеві поміщики, шукаючи вигідних покупців на свої землі, почали продавати їх вихідцям з Австро-Угорщини — чехам, словакам, німцям-австрійцям. Ці землі викупили чехи та заснували село (колонію).

Царський уряд надав переселенцям з Чехії значні пільги, головними з яких були право на звільнення протягом 20-ти років від усіх повинностей, у тому числі й від військової служби на 5 років. На ці ж роки припадає ріст безземелля та безробіття селян у Чехії, посилення гніту німецько-австрійської бюрократії. Велику увагу серед охочих виїхати за межі Австро-Угорщини привертала Волинь, де земля була майже в десять разів дешевшою при високій родючості. Чехи на той час домоглися високого рівня агротехніки і культури землеробства, були досвідченими землеробами. Крім землеробства, переселенці займалися пивоварінням й іншими промислами, були добрими будівельниками. Чехи користувалися культурною автономією, яка сприяла підтримці зв'язків з вітчизною, допомагала зберегти мову і традиції.[1]

На Волинь масова еміграція починається в 1870-х рр., станом на 1897 р. тут поживало 27 670 чол., що становило 55 % усіх чехів, які оселилися в Російській імперії. За переписом 1911 р., налічувалось бл. 130 чеських колоній та 65 тисяч чеських поселенців. Переселяючись на Волинь, чехи розташовувалися цілими селами, не запозичили в німців хуторної системи.[2]

Чехам не лише було надано право засновувати найнижчі одиниці самоврядування — «волості», а й дозволялася свобода віросповідання. Серед переселенців було 65 % католиків, решту становили реформовані євангелісти, прихильники інших конфесій. Пізніше під тиском русифікації більшість перейшло у православну віру.

З перших років переселення емігранти дбали про освіту для молодого покоління. З Чехії виписувалася література з культури землеробства та багато белетристичних видань, які зосталися у спадок радянським чеським школам і здебільшого були вилучені з обігу органами політичного нагляду. Чехи почали впроваджувати свої способи хліборобства та вирощування нових культур. Успішно провадили торгівлю і різного роду ремісниче виробництво. Усе це суперечило українській селянській традиції і спершу не могло не викликати непорозуміння, навіть протидію корінного населення, але, переконавшись у певних перевагах способу господарювання емігрантів, поступово з'явились і спроби його наслідування.

Поле де вирощували хміль

Після того, як чехи добре виробили землю на своїй новій батьківщині (через 4-5 років), вони привозять цибухи хмелю, який став потім символом волинських чехів і головним джерелом їхніх прибутків як у дореволюційний час, так і в період НЕПу.

Варто відзначити, що чехи в колонії жили за власними національними обрядами, додержуючись звичаїв свого народу. Чехи святкували усі національні та православні свята.

Після жовтневого перевороту 1917 року життя чехів в Україні докорінно змінилось.

У 1925 р. була організована чеська рада з центром у Дідовій Горі, до якої також увійшло село Мощанівка[3]. Діловодство та службове листування в здійснювалося чеською мовою.

Залишки господарських будівель чехів

Після переходу до політики колективізації, і протягом 30-х рр. чехи, які здебільшого були заможними, або «середняками», зазнавали всякого роду репресій та утисків, у колгоспи чехи йшли неохоче.

Надгробник на чеському кладовищі

Громадське життя зосереджується в першу чергу в колгоспі, (українці в кожному селі мають свій колгосп). Водночас продовжувалися розкуркулення та насильницька колективізація (економічні репресії під політичними гаслами). Остаточно підрубав життєвий устрій селян-одноосібників голодомор 1932—1933 рр. До 1933 р. переважну більшість селян було колективізовано.

Так в листопаді 1933 р. комісія констатувала:

…під час організації колгоспу в ньому зовсім не було комуністів, а переважали «чужі елементи», які нібито свідомо підривали його роботу. В результаті керівників колгоспу – чехів – було усунуто та вислано до Казахстану....[2]

В 1939 р. остаточно було ліквідоване національне районування, усі чеські ради реорганізовано у звичайні.

У 1947 році за домовленістю Радянського Союзу та Чехословаччини про переселення, чехів примусово вивезли на «історичну батьківщину»[4][5]. Залишились декілька родин, які мали змішані шлюби. У порожні хати чехів почали з'їжджатися сім'ї, у яких були проблеми з житлом.

У селі досі існує старе чеське кладовище,[6] таке ж — у Дідовій Горі.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 235 осіб, з яких 108 чоловіків та 127 жінок[7].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 169 осіб[8].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова	Відсоток
українська	95,29 %
російська	2,94 %
інші	1,77 %

Символіка

Затверджена 15 липня 2016 р. рішенням сесії сільської ради. Автор — В. М. Напиткін.

Герб

У зеленому полі чотири золотих шишки хмелю, 1, 2 і 1. У червоній главі золота корона. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «НИЖНІ ГОЛОВЛІ». Корона символізує Нижні Головлі як колишнє чеське поселення; шишки хмелю — основний вид сільськогосподарської діяльності, яким в давнину займалися чеські переселенці.

Прапор

Квадратне полотнище розділене горизонтально на червону і зелену смуги у співвідношенні 1:2. На верхній смузі жовта корона, на нижній — чотири жовтих шишки хмелю, 1, 2 і 1.

Пам'ятники

• Біля будівлі сільського клубу погруддя Леніну (повалене невідомими активістами 20 листопада 2014 року).

Галерея

• 
  Сільський будинок культури
• 
  В'їзд в село зі сторони c.Волиця
• 
  Фруктовий сад
• 
  Піщаний кар'єр у фруктовому саду
• 
  Центральна вулиця
• 
  Перехрестя доріг
• 
  Село (вигляд із західної сторони)
• 
  Сільський ставок
• 
  Поле на південь від села
• 
  В'їзд в село з західної сторони
• 
  Дорога від села на c.Волиця

Див. також

• Чехи
• А. Б. Галус «Нижні Головлі — колишнє чеське село» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• «Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття» [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Чехи на Волині [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• ЧЕХИ У ЛУЦЬКОМУ ПОВІТІ ДО 1914 РОКУ^[недоступне посилання з липня 2019]

Примітки

1. Олександр Романчук, Софія Медлярська «З історії чеської колонії Ядвоніно Острозького повіту». Архів оригіналу за 18 листопада 2012. Процитовано 30 вересня 2011.
2. С. А. Шульга «Порівняльний аналіз становища чеської національної меншини в радянській Україні та Польщі в 20-30-ті pp. XX ст.». Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 27 грудня 2011. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 3 (довідка)
3. Нестеренко В. Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20 — 30-ті роки ХХ ст. [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] матеріал газети МИСЛЕНЕ ДРЕВО Ми робимо Україну — українською! [Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine.]
4. Зближення країн Центральної Європи на зламі другого тисячоліття. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 28 березня 2013.
5. Оптанти: вигнанці зі Словаччини. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 28 березня 2013.
6. wikimapia. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 27 грудня 2011.
7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
9. Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання

• Погода в селі Нижні Головлі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Список населених пунктів України, Хмельницька область [Архівовано 23 грудня 2016 у Wayback Machine.]. Нижні Головлі (карта) [Архівовано 3 березня 2018 у Wayback Machine.].
• Валентин Бендюг «Зникле село Мощанівка і буре вугілля біля Нетішина» [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Нестеренко В. «Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20-30-ті роки ХХ ст.» [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Перший всеукраїнський інтернет портал всіх населених пунктів [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• wikimapia Головлі [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]