Нетреба Василь Гаврилович

Василь Гаврилович Нетреба
Народження19 грудня 1902 (1 січня 1903)(1903-01-01)
с.Степанівка (тепер Борзнянського р-у Чернігівської обл. України)
Смерть29 жовтня 1975(1975-10-29) (72 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
Рід військпіхота
ОсвітаПостріл
Роки служби19241927 19321960
Звання Генерал-майор
Командуваннябатальйон
Війни / битвиРадянсько-фінська війна, Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Васи́ль Гаври́лович Нетре́ба (нар. 19 грудня 1902 (1 січня 1903)(19030101) — пом. 29 листопада 1975) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (07.04.1940), генерал-майор (1944).

Біографія

Народився 19 грудня 1902 (за новим стилем 1 січня 1903) року в селі Степанівка (нині в межах Борзнянського району Чернігівської області України) у селянській родині. Українець.

Закінчив середню школу, педагогічні курси.

У 1924 — 1927 роках служив у Червоній армії. В 1932 році знову призваний до лав РСЧА[1].

30 листопада 1939 року розпочалася радянсько-фінська війна. Основного удару радянських військ на Карельському перешийку завдавали війська Північно-Західного фронту під командуванням командарма 1 рангу Тимошенко і члена військової ради Ленінградського військового округу Жданова, в склад якого увійшли 7-ма і 13-та армії.

5 грудня на головному рубежі Лінії Маннергейма розпочала наступ з метою форсування річки Тайпален-Йокі (зараз — річка Бурна) і розвитку успіху оперативна група командарма 2 рангу Грендаля, нашвидкуруч створена з 49-ї та 150-ї дивізій другого ешелону 13-ї армії. Але артилеристи, які через поспіх не встигли не тільки провести розвідку, але й вивести всі гармати на позиції, вели вогонь не по цілях, а по площах. Щільний вогонь добре замаскованих фінських вогневих точок привів до того, що атаки захлинулися, піхота зазнала великих втрат, були знищені або ушкоджені 35 танків зі 150, що брали участь в першому дні наступу. Наплавний міст саперам вдалося навести лише в смузі 19-го стрілецького полку. Батальйон лейтенанта Михайла Дударенка з цього полку провів розвідку боєм і виявив сильний укріпрайон противника. У ході сутички він знищив вогневі точки в районі населеного пункту Неоарі, забезпечивши тим самим підхід наших військ до переправи. Через два дні батальйон очолив форсування річки полком. Завдання було виконано — захоплений плацдарм в 2 км по фронту і 3,5 км в глибину, але комбат загинув смертю хоробрих[2].

6 грудня, взаємодіючи з батальйоном Дударенка, Тайпален-Йокі форсував батальйон капітана Нетреби зі складу 222-го полку 49-ї дивізії, що замінив на тайпаленському плацдармі пошарпаний 19-й полк. Командир батальйону вміло організував форсування річки і, закріпившись на ворожому березі забезпечував переправу інших частин дивізії[2].

Ескіз фінського доту Sa-10. Замальовка виконана з натури офіцером РСЧА в 1939 році

13 грудня Нетреба з п'ятнадцятьма бійцями в нічному пошуку оволоділи двома ДОТами, які прикривали підходи до сильно укріпленого населеного пункту Теренттіля. Всі учасники цієї операції були нагороджені орденами або медалями «За відвагу», а Василь Гаврилович представлений до звання Героя Радянського Союзу[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і героїзм» капітану Нетребі Василю Гавриловичу було присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка[1].

До квітня 1940 року майор Нетреба командував 674-м стрілецьким полком 150-ї стрілецької дивізії, яка діяла на крайньому правому фланзі 7-ї армії (потім 13-ї армії) в районі Тайпале. Полк брав участь у прориві першої і другої смуг Лінії Маннергейма, наступі на Виборг.

Після завершення фінської кампанії, Нетреба — командир 70-ї стрілецької дивізії (наказ НКО № 01674, 27.04.40 — 01.07.40). Потім навчався на Вищих стрілецько-тактичних курсах вдосконалення командного складу піхоти «Выстрел». Після закінчення, з листопада 1940-го по березень 1941-го року — командир 7-ї моторизованої кулеметно-артилерійської бригади[3].

Початок німецько-радянської війни підполковник Нетреба зустрів на радянсько-польському кордоні заступником командира 198-ї моторизованої дивізії 10-го механізованого корпусу[3].

3 липня 1941 року полковник Нетреба був призначений командиром 3-ї Ленінградської (Фрунзенської) дивізії народного ополчення (3 лдно, сформована 11.07.41, розформована 28.10.41, залишки особового складу передані в 67 сд).

3-тя дивізія народного ополчення виступає на фронт (Ленінград, 1941)

28 липня дивізія в складі 7 тисяч добровольців прибула до Лодєйного Поля, звідки зробила марш на фронт, на рубіж річок Тулокси і Сяндеби, де і зайняла позиції в 15-кілометровій смузі по фронту. Почалися бої місцевого значення. Бойове хрещення бійці дивізії отримали, відбиваючи шведських добровольців, які здійснили спробу розвідки їх оборони боєм. 4 серпня при штурмі висоти 40 під Сяндебою повністю полягла під перехресним кулеметним вогнем одна рота 3-го Виборзького полку дивізії і важких втрат зазнала інша. Не раз ополченці знищували переодягнених у радянський однострій агентів противника, які проникали в порядки дивізії[4].

15 серпня (за іншими даними 1 вересня) на штаб дивізії здійснив наліт фінський диверсійно-розвідувальний загін — командир дивізії був важко поранений і передав управління полковнику З. Алексєєву.[4][5]

1 вересня дивізії 6-го армійського корпусу фінів за підтримки артилерії, авіації і танків прорвали оборону сусідів 3-ї лдно — 719-го, 452-го стрілецьких полків та 3-й морської бригади і взяли Олонець, стрімко вийшли до річки Свір. Після захоплення противником Нурмолиці 3-тя дивізія потрапила в оточення. 6 вересня залишки дивізії, яка втратила зв'язок з командуванням, почали важкий 180-кілометровий двотижневий перехід до дороги Ленінград — Кіров. Прорватися з оточення змогли одиниці…[4]

Після лікування в госпіталі В. Г. Нетреба знову на фронті. Командував стрілецької бригадою Північно-Західного фронту, яка билася в районі Старої Русси. Брав участь у Демянській (15-28 лютого 1943 р.), Старорусській (4-29 березня 1943 р.) наступальних операціях, наступі на Стару Руссу в серпні 1943 року.

3 червня 1944 Василю Гавриловичу Нетребі присвоєно військове звання генерал-майор. Він був призначений начальником бойової підготовки армії[1].

Після війни генерал-майор Нетреба закінчив Курси удосконалення командного складу (КУКС) при Військовій академії імені М. В. Фрунзе, був начальником училища, начальником відділу бойової підготовки військового округу. В 1960 році звільнений в запас.

Плита на похованні генерал-майора Нетреби В. Г. в колумбарії Новодівочого кладовища

Після звільнення жив у Москві. Помер 29 листопада 1975 року. Похований у колумбарії Новодівочого кладовища в Москві (секція 134)[1].

Нагороди

Примітки

Література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 3. — 863 с. — ISBN 5-203-00536-2