Неонуар

Неонуар (нео — з дав.-гр. νέος — «новий»; нуар — з фр. noir — «чорний») — жанр фільму, в якому чітко використовуються елементи нуару (похилі ракурси, перекіс композицій сцен, взаємодія між темрявою і світлом; загальні мотиви: злочин і покарання, переворот традиційних моральних цінностей, песимістична позиція про значення життя і про місце людства у Всесвіті), але з новими темами, змістом, стилів і візуальних елементів, відсутніх у фільмах нуар сорокових і п'ятдесятих років двадцятого століття.

Нео-нуар, порівняно з класичним нуаром є дещо розпливчастим жанром фільмів. Основними тематиками фільмів нео-нуару є вина, спокута, суть людської природи, проблеми пізнання, пам'ять та ідентичність. У нео-нуарному всесвіті лінії між добром і злом, правильним і неправильним розмиті, а детектив і кримінал часто віддзеркалюють один одного. Нео-нуарний детектив — часто людина морально скомпрометована і духовно вражена. Нео-нуар передає неоднозначність, розчарування і дезорієнтацію деколи більш ефектно та ефективно, ніж класичний фільм-нуар, оскільки нео-нуар, спираючись на звичаї нуарного жанру, водночас може підірвати їх, виходити за їх межі жанрових обмежень і відкривати нові шляхи кінематографічної та філософської розвідки^[джерело?].

Приклади нео-нуарних фільмів

• Той, хто біжить по лезу (1982)[1]
• Мовчання ягнят (1991)[1]
• Звичайні підозрювані (1995)[2][1]
• Сім (1995)[1]
• Таємниці Лос-Анджелеса (1997)[2][1]
• Темне місто (1998)[1]
• Цілком таємно (1998)[2]
• Бійцівський клуб (1999)[1]
• Пам'ятай (2000)[3][2][1]
• Малголленд-Драйв (2001)[1]
• Тренувальний день (2001)[4]
• Безсоння (2002)[1]
• Співучасник (2004)[1]
• Цеглина (2005)[3]
• Бетмен: Початок (2005)[4]
• Не впіймали - не злодій (2006)[3]
• Зодіак (2007)[1]
• Старим тут не місце (2007)[1]
• Темний лицар (2008)[4]
• Острів проклятих (2010)[1][2]
• Початок (2010)[5]
• Драйв (2011)[6][7]
• Темний лицар повертається (2012)[8]
• Той, хто біжить по лезу 2049 (2017)[9]

Телесеріали

• «Простір» (англ. The Expanse; 2015—2022)[10]
• «Каприка» (англ. Caprica; 2010—2011)[11]

Примітки

1. The Film Noir Encyclopedia by Robert Porfirio, Alain Silver, James Ursini and Elizabeth Ward (2010)
2. Mark T. Conrad, ed. (2009) The Philosophy of Neo-Noir
3. James Naremore, More than Night: Film Noir in Its Contexts (2008)
4. Historical Dictionary of Film Noir by Andrew Spicer (2010)
5. Marc Steinberg. Postmodernity is the New Black: The Evolution of American Film Noir. Academia.edu. Процитовано 8 травня 2018.
6. Thomson, David. Thomson on Films: ‘Drive,’ a Cool, New Noir That Degenerates Into a Bloodbath. The New Republic.
7. Harris, Brandon. Nicolas Winding Refn, Drive.
8. Justin Chang. Film Review: ‘The Dark Knight Rises’. Variety. Процитовано 6 травня 2018.
9. Egner, Jeremy (8 вересня 2017). ‘Blade Runner 2049’: Harrison Ford, Ryan Gosling and the Creators Discuss the Sequel. www.nytimes.com. Процитовано 6 травня 2018.
10. Andrew Donaldson (20 жовтня 2017). Series Review: Netflix's 'The Expanse' is a future in 50 shades of neo-noir. TimesLIVE (англ.). Процитовано 13 листопада 2023.
11. Lewis Wallace (5 жовтня 2010). Beyond the Battle Blimp: Making Caprica's Gritty New Cap City. wired.com (англ.). Процитовано 13 листопада 2023.

Джерела

• Mark Conard. The Philosophy of Neo-Noir. — University Press of Kentucky, 2007. — 222 с. — ISBN 0813172306. (англ.)
• Most Popular "Neo Noir" Titles - IMDb (англ.)