Коротульки на повітряній кулі. Ілюстрація О.Зобніної.Монета Банку Росії номіналом 2 рублі. Серія «Видатні особистості Росії».
Незна́йко — представник племені крихітних людиноподібних коротульок, головний персонаж казкової трилогії Миколи Носова, а також її численних продовжень і екранізацій. Член клубу «Веселих чоловічків».
Історія
Уперше персонаж з іменем «Незнайко» (рос.Незнайка) з'являється у книжці «Царство малюток» російської письменниці Анни Хвольсон, перше видання якої вийшло друком 1889 року (перевидання — у 1898, 1902 і 1915). Твір Хвольсон являв собою переказ коміксів канадського художника Палмера Кокса про домовиків-брауні; письменниця дала свої імена іноземним персонажам. Незнайко там є третьорядною особою, головного героя звали Мурзилком (рос.Мурзилка); присутній також герой на ім'я Знайко (рос.Знайка)[1][2]. У 1991 році репринт книжки випустило московське видавництво «Поликом».
Очевидно, з книжкою Хвольсон був знайомий і Микола Носов. У 1952 році він зустрівся з Богданом Чалим, редактором журналу «Барвінок» і розповів йому про плани нового твору, де головним героєм був би цей третьорядний персонаж. Чалий запропонував публікацію у своєму журналі. Надалі твір друкувався у «Барвінку» в 1953—1954 рр., одразу двома мовами — російською та українською, під назвою «Приключения Незнайки и его товарищей / Пригоди Незнайка і його товаришів» і з підзаголовком «казка-повість». Український переклад виконав Федір Маківчук.
Надалі повість видали окремим виданням — у видавництві «Детгиз» у 1954 році (вже під назвою «Приключения Незнайки и его друзей» і з підзаголовком «роман-сказка»). Україномовне окреме видання (з назвою «Пригоди Незнайка і його товаришів») вийшло 1955 року у видавництві «Молодь»[3] (надалі перевидавалося видавництвом «Веселка»). У 1956 р. М. М. Носов написав коротку казку «Як Гвинтик і Шпунтик зробили пилосос», серед другорядних персонажів якої фігурує Незнайко. У 1958 році у журналі «Юность» було надруковано продовження «Пригод Незнайка» — «Незнайко в Сонячному місті» (рос.Незнайка в Солнечном городе). Окремим виданням вона вийшла також у видавництві «Детгиз» у 1958 році, а український переклад Ф. Маківчука — у 1978 (видавництво «Веселка»). І нарешті, у журналі «Семья и школа» у 1964-65 рр. опубліковано третю частину трилогії — «Незнайко на Місяці» (рос.Незнайка на Луне). Окреме видання — 1965 р. (видавництво «Детская литература»), український переклад Ф. Маківчука — у 1980 (видавництво «Веселка»).
Перші дві частини трилогії ілюстрував Олексій Лаптєв, третю, після смерті Лаптєва — Генріх Вальк[2]. Українські переклади видавалися з малюнками Віктора і Кіри Григор'євих. Раніші видання мали багате для свого часу оформлення — суперобкладинки та кольорові вклейки. Подальші видання були скромнішими.
Зовнішній вигляд і характер
Опис героя наведено в першому розділі «Пригод Незнайка». Він носив яскраво-голубий капелюшок, жовті, канаркові штани й оранжеву сорочку з зеленою краваткою, оскільки «взагалі любив яскраві фарби». З ілюстрацій та подальших описів відоме, що він був коротулькою середнього зросту (треба припускати, близько 20 см), з великою головою і маленьким носом. Характер Незнайка змінюється протягом дії трилогії, але головними рисами є хвалькуватість, неуцтво, сміливість і кмітливість.
На початку першої книжки він показаний таким собі хлопцем-друзякою і неробою: «цілими днями тинявся по місту, вигадував усілякі небилиці і всім їх розказував. Крім того, він завжди чіплявся до малючок».
Сам Микола Носов назвав життєвого прототипа героя:
«Це дитина, але дитина не така, яку можна було б назвати на ім'я і прізвище, а дитина взагалі, з притаманною її віку невгамовною жагою діяльності, невинищуваною спрагою знань і в той же час з непосидючістю, нездатністю утримати свою увагу на одному предметі який-небудь довгий час, — загалом, зі усіма добрими завдатками, що дитина має в собі зміцнити та розвинути, і з вадами, від яких треба звільнитися»
Оригінальний текст (рос.)
[«Это ребёнок, но не такой, которого можно назвать по имени и фамилии, а ребёнок вообще, с присущей его возрасту неугомонной жаждой деятельности, неистребимой жаждой знания и в то же время с неусидчивостью, неспособностью удержать своё внимание на одном предмете сколько-нибудь долгое время, — в общем, со всеми хорошими задатками, которые ребёнку предстоит в себе укрепить и развить, и с недостатками, от которых нужно избавиться»] Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)
.
Микола Носов, «Про себе і про свою творчість» («О себе и своём творчестве»)
2004: Мультфільм «Незнайка и Баррабасс» (за книжкою Анни Хвольсон)
Цікаві факти
Образ Незнайка використано при оформленні російського павільйону на міжнародній виставці ЕКСПО-2010 у Шанхаї (комікси про Незнайка мали популярність у Китаї у 1990-х). 14 липня 2010 президент Росії Д. А. Медведєв висловив цим фактом незадоволення: на його думку, демонстрацію інноваційного потенціалу і модернізаційних амбіцій Росії підмінили небилицями за мотивами казок М. Носова. Президент розпорядився виправити недоліки російської експозиції; про виконання доручення йому мали доповісти 1 вересня 2010. Але ніяких серйозних змін на момент візиту Медведєва російський павільйон так і не зазнав[5][6].
Бойчук А. Р. Визиск жанру утопії дитячою літературою: трилогія Миколи Носова про Незнайка // Імператив provincia: [колективна монографія] / упорядк. О. Червінської. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2014. — С. 252—269.
Бойчук А. Р. Музика як інтермедіальний компонент трилогії Миколи Носова про Незнайка // Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Серія: Слов'янська філологія. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2015. — Вип.770 — С. 27-33.
Бойчук А. Р. Жанровий формат «Незнайка в Сонячному місті» М. Носова (римейкування класичної утопії) / А. Р. Бойчук // Питання літературознавства: науковий збірник / гол. ред. О. В. Червінська. — Чернівці: Рута, 2013. — № 84. — С. 127—143.
Бойчук А. Р. Інтермедіальна функція екфразису в літературному тексті для дітей (трилогія М. Носова про Незнайка) / А. Р. Бойчук // Вісник Чернівецького університету, 2013. — Вип. 697—699 : Слов'янська філологія — С. 40–44.
Бойчук А. Р. Незнайка Н. Носова в контексте идеи карнавальности (балагур, дурак, клоун, шут) / А. Р. Бойчук // Русская литература. Исследования: сборник научных трудов / редкол: А. Ю. Мережинская и др. — К., 2013. — Вып. XVII. — С. 74–86.
Бойчук А. Р. Провідні інтертекстуальні параметри дитячої прози (трилогія М. Носова про Незнайка) / А. Р. Бойчук // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія. — Вип. 732—733. — 2014. — С. 22–29.
Бойчук А. Р. Фіксація станів дитячої рецепції у дитячій літературі / А. Р. Бойчук // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. — 2016. — Вип. 1 (35). — С. 90–95.
Жизнь и творчество Николая Носова: сборник / сост. С. Е. Миримский. — М. : Дет. лит., 1985. — 256 с.
Приходько В. Николай Носов: он любил детство в людях / В. Приходько // Дошкольное воспитание. — 2001. — № 11. — С. 73–82.
Пухов Ю. О творчестве Николая Носова (Рассказы, повести, сказки) / Ю. Пухов // Ученые записки Литературного института им. М. Горького Союза писателей СССР. Писатель и жизнь: Историко-литературные, теоретические и критические статьи. — М., 1963. — Вып. II. — С. 25–50.
