Наришкіна Наталія Кирилівна

Наталія Кирилівна Наришкіна
Наталья Кирилловна Нарышкина
Наталія Кирилівна Наришкіна
Наталія Кирилівна Наришкіна
Портрет Наталії Наришкіної
невідомий художник, XVII-XVIII століття
Наталія Кирилівна Наришкіна
Прапор
Прапор
 Правителька-регентка Московського царства
Прапор
Прапор
27 квітня (7 травня) 1682 — 23 травня (2 червня) 1682
Монарх: Петро I
Наступник: Софія Олексіївна
15-й Московська цариця
22 січня 1671 — 29 січня 1676
Попередник: Марія Милославська
Наступник: Агафія Грушецька
 
Народження: 1 (11) вересня 1651[1]
Москва, Московське царство
Смерть: 4 (14) лютого 1694[1] (42 роки)
Московський кремль
Поховання: Вознесенський монастирd
Національність: кримська татарка
Країна: Московське царство
Релігія: православна церква
Рід: Наришкіни
Батько: Кирило Наришкін
Мати: Анна Леонтьєва
Шлюб: Олексій Михайлович
Діти: Петро, Наталія

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Григорій Сєдов. «Вибір нареченої царем Олексієм Михайловичем». 1882

Ната́лія Кири́лівна Нари́шкіна (рос. Наталья Кирилловна Нарышкина; 22 серпня (1 вересня) 1651(16510901) — 25 січня (4 лютого) 1694) — московська цариця кримськотатарського походження, друга дружина царя Олексія Михайловича, мати Петра I, дочка боярина Кирила Наришкіна.

Життєпис

Виховувалася у московській садибі Артамона Матвєєва, де, як вважається, її і помітив цар Олексій Михайлович. Наталія були викликана на зібраний зі всієї країни огляд наречених і повінчана з царем 22 січня 1671, коли їй було 19 років[2]. Від цього шлюбу в них народилося дві доньки і син. Живими залишилося двоє — майбутній цар Петро Олексійович і дочка Наталія. Третя дитина — дочка Феодора прожила 4 роки (1674–1678).

Після смерті Олексія Михайловича для Наталії Кирилівни настали тривожні часи. Їй довелося очолити невдалу боротьбу Наришкіних із Милославськими (родиною першої дружини Олексія Михайловича). При Федорі Олексійовичу Наталія Кирилівна жила із сином переважно у підмосковних селах Преображенське та Коломенське[3].

Під час стрілецького бунту 1682 багато родичів колишньої цариці були убиті. В результаті був знайдений «компроміс» — царями оголошено обидвох братів — десятирічного Петра і п'ятнадцятирічного Івана. Івана оголосили «старшим» царем. А згодом регенткою стала царівна Софія, представниця родини Милославських. Повновладна правителька, вона повністю відсторонила Наталію Кирилівну від керування країною. Незгоди між царськими «дворами» у Москві і Преображенському не припинялися.

У 1689 за вказівкою Наришкіної відбувся перший шлюб Петра I з Євдокією Лопухіною.

Опальне становище вдови-цариці продовжувалося до перемоги Петра над Софією в 1689. Але, отримавши перемогу, цар не займався державними справами, переклавши цей вантаж на плечі матері. Вона передоручила ці повноваження своїй родині — Наришкіним. Правління державою вона доручила брату боярину Леву Наришкіну. Князь Борис Куракін відгукується про Наталію Наришкіну як про доброчесну, але не надто вмілу у державних справах жінку. На думку Куракіна, рос. «правление оной царицы Натальи Кирилловны было весьма непорядочное, и недовольное народу, и обидимое».

Як свідчить листування Петра з матір'ю, вона мала досить великий вплив на нього[3]. Своєю частою відчутністю він нерідко засмучував матір.

Наталія Кирилівна Наришкіна померла на 43 році життя у 1694. Після смерті матері Петро Олексійович отримав всю повноту влади.

Примітки

  1. ↑ а б Наталья Кирилловна // Русский биографический словарь — СПб: 1914. — Т. 11. — С. 121–135.
  2. ↑ Алексей Михайлович и Наталья Нарышкина: как для царя невест искали? [Архівовано 9 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б Нарышкина Наталья Кирилловна [Архівовано 18 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання