|
Нара Леан
Нара Леан (порт. Nara Lofego Leão, 19 січня 1942 — 7 червня 1989) — відома бразильська співачка босанови, MPB й самби.[1] Народилася у Віторії, штат Еспіриту-Санту, Бразилія. В 12 років батько подарував їй гітару і вона почала брати уроки гри у популярного виконавця-гітариста Патрісіу Тейшейри, а згодом — у гітарній академії Роберту Менескаля і Карлуса Ліри. З 1957 року в квартирі її батьків починає збиратися група молодих музикантів, майбутніх виконавців босанови. [2] 13 листопада 1959 року дебютувала як співачка на шоу, присвяченому босанові, з піснями Вибач, якщо пізно (порт. Se é tarde me perdoa) та Кінець ночі (порт. Fim de noite).[3] В березні 1963 року в нічному клубі Au bien Нара вперше виступила як професійна співачка, разом з Карлусом Лірой і Вінісіусом ді Морайсом в створеному цими двома шоу Бідна багата дівчинка порт. Pobre Menina Rica[4], взяла участь у записі двох пісень з альбому Карлуса Ліра Depois Do Carnaval, а в листопаді того ж року записала на студії Elenco свій перший альбом.[5] Альбом був відходом від босанови і започаткував новий репертуар із самба-композицій Карлуса Ліри, Вінісіуса ді Морайса і Бадена Павелла.[1] 1964 року Нара підписала контракт з Philips на запис нового диска, виступала з концертами в Сан-Паулу і бразильських містах Півночі, де познайомилась із творчістю Марії Бетанії, Каэтану Велозу і Жільберту Жиля, брала участь у міжнародному турі до Франції і Японії із Сержіо Мендесом.[1] Взяла участь у політичному шоу Думка (порт. Opinião), що містило критику тогочасної бразильської військової диктатури.[6] В жовтні того ж року в часописі «Факти і Фото» (порт. Fatos e Fotos) Нара робить гучну заяву про повний і остаточний розрив з босановою та її творцями.[1][3] В середині шістдесятих брала активну участь у телевізійній програмі O Fino da Bossa разом з Еліс Режиною і Жаїром Родрігесом[7], до яких згодом приєдналися Шику Буаркі, Жілберту Жиль, Каетану Велозу, Еду Лобу, Том Жобім і Вінісіус ді Морайс.[1] 1966 року Леан записала пісню Шику Буаркі A Banda[8] і того ж року дала агресивне інтерв'ю газеті Diário de Notícias, в якому знущалась з диктаторського уряду і засуджувала некомпетентність військових. [3] Ці заяви призвели до визнання її елементом, небезпечним для режиму.[1] 1968 року вона із Велозу, Жилем, Гал Коста та іншими приєдналася до руху Тропікалія і записала ще один альбом, покинула телевізійне шоу через розбіжності з продюсерами і тимчасово переїхала до Франції.[1]  Несподівано повернулася до босанови, записавши 1971 року подвійний альбом Dez anos depois здебільшого з композиціями Жобіма: перша платівка альбому записана в Парижі, друга — вже після повернення на батьківщину. Згодом зіграла у фільмі Коли приходить карнавал (порт. Quando o carnaval chegar) режисера Карлуса Дієгіса (її чоловіка), в якому також брали участь Шику Буаркі і Марія Бетанія.[9] На деякий час вона вирішила залишити музику, зосередившись на академічних дослідженнях психології, але знов повернулася до студії наприкінці сімдесятих, аби записати Meus amigos são um barato, за участю, в тому числі, Тома Жобіма, Карлуса Ліри, Еду Лобу, Шику Буаркі, Каетану Велозу, Жілберту Жиля, Роберту Менескаля.[1] Діагностована пухлина мозку подвоїла її зусилля, до 1988 року Нара записала ще 11 платівок. Померла Нара Леан в Ріо-де-Жанейро 7 червня 1989 року.[1] Дискографія
Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
