Ейсид-джазЕ́йсид-джаз (англ. acid jazz) — музичний стиль, що характеризується поєднанням елементів джазу і фанку 1970-х років та танцювальної музики 1990-х років або хіп-хопу. Цей стиль не є джазом у тому сенсі, що він не є мистецтвом імпровізації на акустичних інструментах, яким по суті є інші напрямки джазу. Натомість ейсид-джаз залучає електроніку, використовуючи семпли старих записів джазу і фанку та новітні синтезовані звучання. Ейсид-джаз розглядають також як відродження фанк-джазу та соул-джазу в творчості ді-джеїв, таких як Норман Джей, Джиллс Пітерсон чи Патрік Форж. ВитокиСтановлення стилю відбулося наприкінці 80-х і пов'язане з модою на використання семплів із джаз-фанку 70-х серед клубних ді-джеїв Великої Британії. Одним із законодавців жанру прийнято вважати ді-джея Джиллса Пітерсона, якому часто приписують авторство назви «ейсид-джаз». Походження терміна «ейсид» найімовірніше пов'язане з напрямком ейсід-хауз. У США термін «ейсид-джаз» майже не вживався, хоча використання джазових семплів було популярно, особливо серед виконавців хіп-хопу. Зокрема, одним із найраніших ейсид-джазових записів прийнято вважати «Jazz Thing» групи Gang Starr. Пік популярності ейсид-джазу припадає на першу половину 90-х. У той час до ейсид-джазу відносили джаз-фанк 90-х (Jamiroquai, Brand New Heavies, Incognito, Solsonics), хіп-хоп із джазовими семплами (A Tribe Called Quest, Guru, MC Solaar), експерименти джазових музикантів з електронною музикою (Майлз Девіс, Гербі Генкок) і т. д. Після 1994 р. популярність ейсид-джаза пішла на спад, а традиції жанру були пізніше відроджені в нью-джазі. Музичні особливостіЧітко визначених правил або рис стилю для ейсид-джазу, як і більшості напрямків сучасної музики не існує, проте можна виділити такі особливості:[1]
Представники стилю
Примітки
Посилання
|