Наколінники (обладунок)

Бармиця, поручі і наколінник[1]

Наколінники, також наколінок[2] — покривач коліна, як частина лат, броні, елемент обладунку, призначений для захисту колін воїв або для тепла і прикраси.

У Західній Європі наколінники з'явилися близько XII століття і, спочатку, представляли собою широку смугу з товстої шкіри, посилену металевою пластиною. Однак вони були незручні. Тому, приблизно в другій половині XIII століття, з'являються залізні наколінники, які фіксувалися ременями і пряжками. Розвиток захисту ніг призводить до збільшення наколінників, а в кінці XIV — початку XV століття з'являється повний наколінник з раковиною із зовнішньої сторони.[3]

У Західній Азії і на Русі також іноді використовувалися наколінники — сегментні або чашкові. В Азії наколінники кріпилися до кільчасто-пластинчастих набедреників. В Київській Русі, мабуть, використовувалися рідко, бо спосіб кріплення невідомий.[4]

Зберігся опис повного гусарського обладунку з Оружейної палати: "Лати з наплічниками і з наколінниками, … ". Цей обладунок і зараз зберігається в Оружейній палаті, але з втратами, загальна вага обладунку 28,3 кілограма.

Як доповнення до давньоруського захисного озброєння, нагрудники, наколінники, налокітники, наспинники, поручі, навуші — робилися зі шкіри, заліза і міді.[5][6]

Галерея

  • Наколінок, 1555 — 1560 років
    Наколінок, 1555 — 1560 років
  • Наколінник з обладунку кінного воїна
    Наколінник з обладунку кінного воїна

Примітки

  1. ↑ Илл. 38. Русское вооружение с XIV до второй половины XVII столетия. Бармица, зарукавье и наколенок. // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн / Под ред. А. В. Висковатова. — Т. 1. (рос.)
  2. ↑ Наколенный // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  3. ↑ Вендален Бейхам. «Энциклопедия Оружия».
  4. ↑ Висковатов А. В., «Историческое описание одежды и вооружения российских войск», ч.1.
  5. ↑ Нагрудники // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  6. ↑ Нагрудники // Новый энциклопедический словарь: В 48 томах (вышло 29 томов). — СПб., Пг., 1911—1916.(рос.)

Література