Назаров Едуард Васильович

Едуард Васильович Назаров
Эдуард Васильевич Назаров
Зображення
Дата народження	23 листопада 1941(1941-11-23)
Місце народження	Москва
Дата смерті	11 вересня 2016(2016-09-11) (74 роки)
Місце смерті	Москва
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Alma mater	Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова
Професія	режисер, художник, продюсер, аніматор
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерів^d
Нагороди
IMDb	ID 0623374
Назаров Едуард Васильович у Вікісховищі

Едуа́рд Васи́льович Наза́ров (23 листопада 1941, Москва — 11 вересня 2016, там же) — радянський і російський аніматор, режисер і художник. Народний артист Росії (2012)[1][2]. Заслужений діяч мистецтв СРСР, лауреат Державної премії СРСР.[3]

Життєпис

Закінчив Строгановське художньо-промислове училище[4]. Працював в анімації з 1959 року спочатку прорисовником, потім асистентом художника-постановника у Михайла Цехановського, художником-постановником у Федора Хитрука, режисером, займався оформленням книг і журналів: «Квант», «Веселые картинки», «Мурзилка», «Химия и жизнь^[ru]», «Знание — сила», «Миша» та інших.

З 1979 по 2000 викладав на Вищих курсах сценаристів і режисерів. У 1993 році організував школу-студію режисерів-аніматорів «ШАР» спільно з Андрієм Хржановським, Федором Хитруком, Юрієм Норштейном. Співавтор і ведучий телепрограм «Анімація від А до Я» (1996—1998), «Світ анімації або анімації світу» (1999—2001), знімався в документальних серіалах «Союзмультфільм — казки і були» (серія «Веселі казки про сумне», 2003), «Фабрика чудес» (серія «Художник-постановник», 2006), «Невагома життя» (2006), документальний фільм «Російська магія» (2004).

З 1991 року — президент (з Давидом Черкаським) Міжнародного фестивалю анімаційних фільмів «КРОК». Разом з Юрієм Норштейном брав участь у проекті Юрія Красного зі створення анімаційного фільму на основі малюнків дітей-інвалідів. З 2004 року був головою худради студії «Пілот».

Після смерті Олександра Татарського з серпня 2007 року обіймав посаду художнього директора студії «Пілот». Брав участь у створенні циклу «Гора самоцвітів» як художній керівник, сценарист й актор; крім того, сам поставив кілька фільмів, вперше з 1987 року.

В 2012 року на XVII церемонії Відкритого фестивалю у Суздалі його мультфільм «Жив-був пес» (1982) очолив сотню найкращих вітчизняних мультфільмів на думку ста професіоналів індустрії[5].

Режисер тривалий час мав проблеми з судинами, страждав на діабет і незадовго до смерті пережив ампутацію ноги[6].

Помер 11 вересня 2016 року у Москві на 75-му році життя. Церемонія прощання з мультиплікатором відбулася 14 вересня 2016 року у Будинку кіно. Похований на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 43)[7].

Сім'я

Дружина — Тетяна Петрівна Литко (1944—2022) — асистент режисера на кіностудії «Союзмультфільм»[8]. Похована поруч із чоловіком.

Призи на фестивалях

• «Полювання» (1979)
  • На III МКФ мультфільмів в Ешпінью (Португалія), 1980
  • На МКФ в Уеска (Іспанія), 1980

• «Жив-був пес» (1982)
  • На Міжнародних днях анімаційного кіно в Аннесі (Франція), 1983 р. Спеціальний приз журі.
  • Приз на МКФ молодих режисерів в Турі (Франція), 1983 р.
  • Перший приз на V МКФ казкових фільмів в Оденсе (Данія), 1983 р.

• «Подорож мурахи» (1983)
  • На VI Всесвітньому фестивалі анімаційних фільмів у м Загребі (Югославія) — Перший приз в категорії дитячих фільмів, 1984.

• «Про Сидорова Вову» (1985)
  • Приз на 19 Всесоюзному кінофестивалі (1986)

• «Мартинко» (1987)
  • Офіційний вибір на міжнародному фестивалі в Шанхаї (Китай), 1988 р.

Фільмографія

Фільми, режисер

• «Рівновага страху» (1973)
• «Бегемотик» — Весела карусель № 7 (1975)
• «Принцеса і людожер» — Весела карусель № 9 (1977)
• «Полювання» (1979)
• «Жив-був пес» (1982)
• «Подорож мурахи» (1983)
• «Про Сидорова Вову» (1985)
• «Мартинко» (1987)
• «Колобок» (2012)

Фільми, сценарист

• «Бегемотик» — Весела карусель № 7 (1975)
• «Принцеса і людожер» — Весела карусель № 9 (1977)
• «Полювання» (1979)
• «Жив-був пес» (1982)
• «Подорож мурахи» (1983)
• «Про Сидорова Вову» (1985)
• «Мартинко» (1987)
• «Не скажу» (2006)
• «Неслухняний ведмежа» (2006)
• «Колобок» (2012)

Фільми, художник-постановник

• «З ким поведешся» (1967)
• «Вінні-Пух» (1969)
• «Увага, вовки!» (1970)
• «Вінні-Пух йде в гості» (1971)
• «Вінні-Пух і день турбот» (1972)
• «Острів» (1973)
• «Рівновага страху» (1973)
• «Дарую тобі зірку» (1974)
• «Ікар і мудреці» (1976)
• «Жив-був пес» (1982)
• «Подорож мурахи» (1983)
• «Про Сидорова Вову» (1985)
• «Фонд правових реформ. Катастрофа» (1998)
• «Фонд правових реформ. Клубок пряжі» (1998)
• «Фонд правових реформ. Котячій спів» (1998)
• «Фонд правових реформ. Килимок» (1998)
• «Фонд правових реформ. Нужда» (1998)
• «Фонд правових реформ. Бінокль» (1998)
• «Фонд правових реформ. Терези» (1998)
• «Фонд правових реформ. Ракета» (1998)
• «Фонд правових реформ. Шишки і плюшки» (1998)
• «Фонд правових реформ. Санки» (1998)

Фільми, художник

• «Людина в рамці» (1966)
• «Фільм, фільм, фільм» (1968)

Фільми, аніматор

• «Канікули Боніфація» (1965)

Фільми, художній керівник

• «Гагарін» (1994)
• «Атракціон» (1995)

Фільми, озвучував ролі

• «Колумб причалює до берега» (1967)
• «Пригоди капітана Врунгеля» (1979) — капітан «Чорної Каракатиці»
• «Мартинко» (1987) — Цар
• «Мандрівник» (1995)
• «Букашки» (2002)
• «Гора самоцвітів. Про Івана-дурника» (2004) — цар / товстопузий наречений
• «Гора самоцвітів. Жадная мірошничка» (2004) — крики / епізод
• «Гора самоцвітів. Гордий миш» (2007) — все ролі
• «Маша і Ведмідь» (2009—2010) — Дід Мороз

Фільми, читає текст

• «Як козаки мушкетерам допомагали» (1979)
• «Мартинко» (1987)
• «Кіт, який вмів співати» (1988)
• «Фердинанд VIII» (1995)
• "Гора самоцвітів. Про цапа і барана "(2004)

Серіали, художник

• «Фонд правових реформ» (1998)

Серії фільмів, художній керівник

• «Гора самоцвітів»

Примітки

1. Указ Президента Российской Федерации от 21 марта 2012 г. № 315 «О присвоении почетного звания „Народный артист Российской Федерации“»
2. Хаматова, Жванецкий и Запашные стали народными артистами России. МТРК «МИР». 21 березня 2012. Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 21 березня 2012.
3. НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
4. Наталья Василькова. Эдуард Назаров // [1] — Интеррос, 2006. — ISBN 5-91105-007-2. Архівовано з джерела 30 серпня 2007
5. Мультфильм «Жил-был пес» - лучший за 100 лет. kp.ru (рос.). 2 березня 2012. Процитовано 5 квітня 2023.
6. In Memoriam: Eduard Nazarov (1941-2016) – ASIFA International. web.archive.org. 16 серпня 2017. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 5 квітня 2023.
7. НАЗАРОВ Эдуард Васильевич (1941 – 2016) — Moscow-Tombs (рос.). Процитовано 5 квітня 2023.
8. Российская анимация в буквах и фигурах | Персоналии | Лытко Татьяна Петровна. animator.ru. Процитовано 5 квітня 2023.

Література

• Сергей Капков, Энциклопедия отечественной мультипликации, М., Алгоритм, 2006, 816стор. ISBN 5-9265-0319-4

Посилання

• Эдуард Назаров — Энциклопедия отечественного кино (рос.)
• Российская анимация в буквах и фигурах. Назаров Эдуард Васильевич (рос.)