Нагірне (Довжанський район)

село Нагірне
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Довжанський район
Тер. громада Довжанська міська громада
Код КАТОТТГ UA44040010360033376 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1880
Населення 254
Площа 36,11 км²
Густота населення 7,03 осіб/км²
Поштовий індекс 94850
Телефонний код +380 6434
Географічні дані
Географічні координати 48°11′3″ пн. ш. 39°27′37″ сх. д. / 48.18417° пн. ш. 39.46028° сх. д. / 48.18417; 39.46028
Середня висота
над рівнем моря
177 м
Водойми р. Велика Кам'янка
Місцева влада
Адреса ради 94850, Луганська обл., Свердловська міськрада, с.Медвежанка, вул, Гребенюка, 12
Карта
Нагірне. Карта розташування: Україна
Нагірне
Нагірне
Нагірне. Карта розташування: Луганська область
Нагірне
Нагірне
Мапа
Мапа

Нагі́рне (до 1970 рокуКартушине) — село в Україні, у Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 254 осіб.

Знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Географія

Географічні координати: 48°11' пн. ш. 39°27' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 36,1 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 52 км від міста Довжанська. Найближча залізнична станція — Довжанська, за 52 км. Через село протікає річка Велика Кам'янка.

Історія

Засноване 1880 року як хутір Картушине. Назва поселення була утворена від прізвища землевласника і засновника поручика Михайла Картушина.

У 1922 році Картушине отримує статус села, а 1970 року перейменоване на село Нагірне.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської громади.[1]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[2].

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 254 особи, з них 76,38% зазначили рідною мову українську, 9,06% — російську, а 14,56% — іншу[3].

Соціальна сфера

У селі працює фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятки

Поблизу села виявлено поселення епохи бронзи, курганний могильник з 2 курганами.

Примітки

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 січня 2014.

Джерела

  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9

Посилання


 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia