Мірмекофілія (від дав.-гр.μύρμηξ — «мураха» і φιλία — дружба, любов) — проживання разом з мурахами в одному гнізді або поруч з ними. Мірмекофіли — організми, що живуть в асоціації з мурахами і протягом певного часу (тимчасово або постійно) залежні від них[1].
Опис
Одним з перших і найвизначніших дослідників мірмекофілів був австрійський ентомолог і чернець-єзуїт Еріх Васманн (1859—1931). 1894 року він зареєстрував перші 1177 «гостей» мурах. У мурашниках разом з мурахами живуть сотні видів організмів, які отримують ту чи іншу користь від господарів. Мірмекофільний спосіб життя ведуть представники не менше 95 родин членистоногих (без комах), зокрема кілька ракоподібних-ізопод, псевдоскорпіонів, павуків, кліщів, багатоніжок і близько 100 родин комах. Багато мірмекофілів серед попелиць, жуків родин Pselaphidae, Staphylinidae, Paussidae, Ptiliidae, Cholevidae. Мірмекофіли відомі в 35 родинах твердокрилих, але про 15 з них немає ніяких біологічних даних, крім того, що вони були зібрані в гніздах мурашок або поруч[2].
Найвідомішим прикладом мірмекофілії є взаємовигідні відносини мурах і попелиць (Aphidoidea), червців, щитівок та інших рівнокрилих сисних комах (Homoptera або Sternorrhyncha і Auchenorrhyncha). Падь, що виділяється попелицями та червецями, є дуже ласою поживою для мурах. Вони буквально доять їх, захищають і допомагають під час поширення молодих особин. Цукор нектару є високоенергетичною їжею, яку збирають багато видів мурах[15], насамперед з високорозвинених підродин Dolichoderinae, Formicinae, Myrmicinae[16]. В деяких випадках попелиця виділяє падь у відповідь на дотики мурашки своїми антенами. Мурахи, в свою чергу, оберігають скупчення попелиці від хижаків і переміщують їх на найкращі рослини для годування. При переході на нове місце багато сімей беруть з собою попелиць, щоб забезпечити безперебійне джерело цукрів. Мурашки також збирають солодкі виділення борошнистих червців[17].
↑Fiedler, K. (1991) Systematics, evolutionary, and ecological implications of myrmecophily within the Lycaenidae (Insecta: Lepidoptera: Papilionoidea). Bonner Zoologische Monographien, 31, 5-210.
↑Hinton, H.E. (1951) Myrmecophilous Lycaenidae and other Lepidoptera — a summary. Proceedings of the South London Entomological & Natural History Society, 1949-50, 111—175.
↑Pierce, N.E. (1995) Predatory and parasitic Lepidoptera: carnivores living on plants. Journal of the Lepidopterists’ Society, 49 (4), 412—453.
↑Jacobson H.R., Kistner D.H. (1975). A manual for the indication of the Pygostenini, the natural history of the myrmecophilous tribe Pygostenini. Sociobiology 1: 201—335.
↑Kistner D.H., Berghoff S.M., Maschwitz U. (2003). Myrmecophilous Staphylinidae (Coleoptera) associated with Dorylus (Dichthadia) laevigatus (Hymenoptera: Formicidae) in Malaysia with studies of their behavior. — Sociobiology 41(1): 209—266.
↑Reemer, M. Review and Phylogenetic Evaluation of Associations between Microdontinae (Diptera: Syrphidae) and Ants (Hymenoptera: Formicidae) // Psyche. — 2013. — Т. Article ID 538316 (8 лютого). — С. 1-9. doi: 10.1155/2013/538316
↑Delabie, J. H. C. (2001). Trophobiosis Between Formicidae and Hemiptera (Sternorrhyncha and Auchenorrhyncha): an Overview. Neotropical Entomology 30(4):501-516 PDF [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
↑Jahn G. C., Beardsley J. W. Effects of Pheidole megacephala (Hymenoptera: Formicidae) on survival and dispersal of Dysmicoccus neobrevipes (Homoptera: Pseudococcidae) // Journal of Economic Entomology : journal. — 1996. — Vol. 89 (8 February). — P. 1124—1129.
Література
Helava, J. V. T., H. F. Howden, et al. (1985). A review of the New World genera of the myrmecophilous and termitophilous subfamily Hetaeriinae (Coleoptera: Histeridae). Sociobiology 10: 127—386.
D.H. Kistner. The social insects' bestiary, in: H.R. Hermann (Ed.), Social Insects, Vol. 3, Academic Press, New York (1982) pp. 1-244.
Rettenmeyer, C. W. (1962). Arthropods associated with Neotropical army ants with a review of the behavior of these ants (Arthropoda; Formicidae: Dorylinae), Ph.D. dissert., University of Kansas, 658 p.
B. Stadler and T. Dixon. (2008). Mutualism: Ants and their insect partners. Cambridge: Cambridge University Press, 2008.
Резникова Ж. И., Новгородова Т. А. 1998. Роль индивидуального и социального опыта во взаимодействии муравьев с тлями-симбионтами // Доклады РАН. 1998. Т. 359, № 4. С. 572—574.