|
Мухаммад-нуцал IV
Мухаммад-нуцал IV, також відомий, як Нурсал-бек[1][2], Нурсал-бег[3], Нурсал-бей[4], Мерсел-хан[4] на прізвисько Хоробрий, (1730 або 1731, Хунзах — 1774[5], Шемаха) — правитель Аварського ханства з 1735 по 1774 рік[6] із династії нуцалів[8], батько Умма-хана Аварського. Як представник аварських нуцалів Мухаммад обійняв престол у 5-річному віці. Правив разом із братом Мухаммад-Мірзою, проте реальна влада в ханстві належала Мухаммад-нуцалу. За іншою версією, через їхнє малолітство, ханом став якийсь Нуцал-хан II, який правив до 1744, а після нього ханом був Махмуд-хан I[9]. Одним із головних досягнень Мухаммад-нуцала стало об'єднання аварських земель навколо Аварського ханства. Мухаммад-нуцал відіграв важливу роль у розгромі військ Надер Шах, також він часто турбував Грузію своїми набігами. У 1772 Мухаммад-нуцал втрутився в конфлікт між азербайджанськими ханами, і в результаті, після однієї з битв, був убитий під час переговорів. Ранні рокиМухаммад-нуцал народився 1730 чи 1731 року у Хунзахе. Як пише анонімний автор у пам'ятних записах у першій половині XIX століття, «в Умма-хана народився Мухаммад-нуцал». За хунзахськими переказами, цей Мухаммад-нуцал був сином Умма-хана на прізвисько Старший Булач, сина Дугру-нуцала. Спираючись на письмові джерела і залучаючи названі перекази, можна висловити, однак, припущення, що Мухаммад-нуцал IV був сином Умма-хана, сина Булача, сина Дугрі-нуцала II. У 1735 Умма-хан був смертельно поранений у поході проти тарковського шамхалу і за деякий час помер від ран[10]. Родина У 1741 році в Хунзасі ховалися члени сім'ї кайтазьких уцміїв, що втекли від військ Надер Шаха, які вторглися в їхні землі. Між аварським та кайтазьким правлячими сім'ями виникли теплі стосунки, результатом яких став шлюб між Мухаммад-нуцалом і Баху — дочкою вже покійного на той час Хан-Мухаммада, сина кайтазького уцмія Ахмад-хана. Мухаммад-нуцал, у свою чергу, видав свою сестру Баху-Меседу за сина сина уцмія Амірхамзу[11].  Зовнішня політикаВійна з Іраном.jpg) Так, у вересні, ханські війська розгромили 20-тисячний шахський загін в Аймакінській ущелині[12], після чого нуцал попрямував до Андалала та остаточно вигнав персів з Аварії[13]. Війна з КахетієюУ 1751 об'єднане військо дагестанських феодалів і Шакі-Шірвана завдало поразки грузинським військам. Це було першою серйозною поразкою Теймураза та Іраклія. За даними Буткова П. Г. у 1752/1753 прийшов у Грузію з лезгінським військом Мерсел-Хан аварський та оточив фортецю Мчадіс-Джварі. Цар Теймураз у першій битві з ним розбив і прогнав лезгінів, але лезгіни потім, збираючись у Гартіскарі, не припиняли здійснювати набіги на Грузію. Цар Іраклій припинив їм дорогу і всіх винищив.[14] За даними з грузинських джерел, у 1754 році в битві при Мчадіджварі, цар Кахетії Іраклій II здобув перемогу над дагестанцями, що вторглися в Грузію, на чолі з якимсь Нурсал-бегом. Цей хунзахський володар із великим військом вторгся в Грузію, пройшов Кахетію, грабуючи і знищуючи все на своєму шляху, переправився через Арагві, вступив у Картлі і обложив Мчадісджварську фортецю, що прикривала Мухрано-Душетську дорогу в ущелині річки Нарекваві. Біля стін цієї фортеці відбулася жорстока битва; ворог, зазнавши тяжких втрат, змушений був відступити. Але радість великої перемоги, здобутої над хунзахським володарем, затьмарювали безперервні дрібні набіги.[3]
У 1756—1760 роках було скоєно кілька набігів аварських та лакських феодалів на Кахетію та Картлію. Відносини з РосієюУ 1753 Магомед-нуцал-хан аварський звернувся з проханням про прийняття його в російське підданство. Згідно з Волковою, у XVII столітті і значно пізніше, в першій чверті XIX століття деякі чеченські суспільства перебували в політичній залежності від аварського хана[16]. У квітні 1758 року, на заклик повсталих чеченців на допомогу їм, прийшли добровольчі загони андійців, аварців, ендірейських та аксайських кумиків.[17] У листі кизлярському коменданту Фрауендорфу, отриманому 21 травня 1758 року, Мухаммад-нуцал мотивував своє негативне ставлення до передбачуваних репресій царської влади проти чеченців: «а що стосується до руйнування чеченців, то не бажаю, бо з них мої беремо, а якщо в руйнування тих чеченців приведете, то й наші податі пропадуть, а для давньо заснованої нашої з вами дружби і спорідненості до примирення тих чеченців я приведу».[18] Війна з Фаталі-ханомВодночас, у Ширвані почало набирати силу Кубинське ханство. У 1765 Фаталі-хан Кубинський захопив Дербент, а в 1768 зайняв Шемаху. Шемахинський правитель Агасі-хан утік у Карабах, де зібрав загін. Він навернув на свій бік шекінського Гусейн-хана та Мухаммад-нуцала, які не бажали посилення Фаталі-хана. Аварський нуцал прислав озброєний загін під проводом свого брата Мухаммада-Мірзи та його сина Булача (за іншою версією він Булач Молодший, брат Мухаммада-нуцала та Мухаммад-Мірзи[19][20]). У битві між Гусейн-ханом, Агасі-ханом та аварськими нуцалами з одного боку, і Фаталі-ханом, з іншого, перші були розбиті, Мухаммад-Мірза і його син Булач загинули, Гусейн-хан утік у Шекі, а Агасі-хан у Котеван[21]. Бутков П. Г. у своїх «Матеріалах для нової історії Кавказу» пише, цар Грузії — Іраклій II і Фаталі-Хан є союзниками і що якийсь аварський Нурсал-Бей (Мерсел-Хан), восени 1773 року, зібравши велику кількість війська з лезгінів, напав на Кізік але не встиг у своїй зухвалості; бо лезгіни були розбиті князем Ревазом Андроніковим, кизицьким моуравом, і Нурсал-Бек врятував своє життя тільки втечею. Аварський власник до цього заходу запрошував і кумицьких власників, але ті, за письмовим повідомленням Фаталі-Хана начальства російського у жовтні 1773 року, від того утримані забороною.[4] У 1774 році Мухаммад-нуцал сам виступив проти Фаталі-хана і спільно з шемахінським Агасі-ханом йому вдалося заволодіти Шамахою. Однак, незабаром, на чолі з набраним у своїх володіннях силами та загоном бакинського Меліка Мухаммад-хана, Фаталі-хан, також найнявши акушинців рушив до Ширвану.[22][23] Аварський нуцал та Агасі-хан рушили назустріч Фаталі-хану і вступили з ним у бій. Військо Агасі-хана зазнало поразки і втекло, а нуцал вирішив продовжити бій, але під кінець був розбитий. Не бачачи благополучного результату бою аварський нуцал запропонував переговори, на що погодився Фаталі-хан і запросив Магомед-Нуцала до себе для переговорів.[24] Де під час переговорів він був убитий[20] акушинцями[25]. За версією Т. Айтберова, нуцал був убитий не від рук акушинців.[26] Після загибелі Мухаммад-нуцала на престол зійшов його старший син Умма-хан. Бажаючи помститися за смерть свого батька, новий правитель Аварії почав готувати похід проти Фаталі-хана[27]. Зібравши 4-тисячне військо в місцевості Гавдушан біля міста Худат, він розгромив 8-тисячний загін кубинського хана і змусив його втікати[28]. Активна зовнішня політика, яку проводив Умма-хан Аварський, незабаром призвела до того, що кубинський хан і багато інших закавказьких правителів стали платити йому щорічну данину, з тією лише умовою, щоб він не грабував їхнього володіння[29]. Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
