Аварське ханство (Аварське нуцальство) — феодальне володіння в центральній частині Дагестану (кінець 12 — 19 століття). Утворилося на місці середньовічного «царства» Серір. Спочатку називалося Аварським нуцальством (від назви володаря — нуцала). Посилення влади нуцалів почалося із вторгнення у 1220-х роках до Кавказу монгольських військ на чолі із Субудай-богатуром. Між монголами та Аварською державою укладається союз, завдяки якому територія нуцальства значно збільшилося, а нащадки нуцала Сураката I отримали монопольне право на спадкове володарювання. Навзаєм Аварське нуцальство забезпечувало владу монголів на Північно-Східному Кавказі. Надалі цей союз зберігався за ханів Золотої орди.
Історія
У 1395 році Аварське нуцальство залишилося вірним Тохтамишу, хану Золотої орди, у протистоянні з державою Тамерлана. Тому останній атакував ханство, сплюндрувавши ці землі незважаючи на спротив аварців. В результаті цього ханство було послаблено й потрапило у залежність від Газікумухського шамхальства. Лише при нуцалі Ібрагімі I аварці знову здобули незалежність. У 2-й пол. XV ст. Аварське нуцальство зуміло встановити контроль контроль над значною частиною Дагестану. Наприкінці XV ст. нуцальство перетворюється на ханство.
За Умма-хана (помер в 1634) Аварське ханство було значною самостійною державою. Найбільшої могутності досягло у 18 столітті, коли йому підкорялись джаро-белоканська громада, платили данину царі Грузії, хани дербентські, кубинські та інші. З 16 століття потрапило під російський протекторат, а в 1802 році було включене в склад Російської Імперії. В 20-50-ті роки 19 сторіччя Аварське ханство входило в імамат (Імамат Шаміля). В 1864 році царський уряд ліквідував Аварське ханство, а його територія була перетворена на Аварський округ.
Список правителів (ханів/нуцалів)
Правителі доісламських часів (починаючи з легендарних гуннських царів)
Авар ( — 531), син Джураша, син Бел-Кермека, сина Аттіли
Стиракс (Ширияк), син попереднього
Дугар, син попереднього
?
Урусхан I(Араскан), син ?
Хидиршах, син попереднього
Тарраз, син попереднього
Аббас, син попереднього
Сафишах, син попереднього
Хаваджах, син попереднього
Фиравн, син попереднього
Амир, син попереднього
Саийд, син попереднього
Тахмаз, син попереднього
Фардин(Перид), син попереднього
Байар, син попереднього
Намруд, син попереднього
Кад(Бакир), син попереднього
Фирусшах(Пруссшах), син попереднього
Уммахан, син попереднього
Урусхан II(Аулхан), син попереднього
Саратан I, син попереднього
Суракат I, син попереднього
Мусульманські правителі
Ахмад, арабський узурпатор (XII століття)
Абу-Муслим, можливо син Ахмада-узурпатора (XII століття)
Байар I (XII століття), син Сураката
Масум-бек (XII століття), арабський узурпатор
Султан ібн Масум-бек
Чуфан ібн Султан (XIII століття)
Амір-Ахмад ібн Чуфан (XIII століття)
Амір-Султан I, син Байара I (XIII століття)
Малик Саратан II (XIII століття), прийняв Іслам, син попереднього
невідомі хани
Суракат II (1353/1354)
Саратан III
Дугрі-хан I, син попереднього
Ібрагім I
Мухаммед-Мірза, зять попереднього та син Дугрі-хана I
Булач I (1485–1510) племінник попереднього та син Мухаммеда-Мірзи
Амір-Хамза (1510–1540), син Умма-хана, сина Булача I
Нуцал I (1540–1546), можливо, син попереднього
Андунік II (1546 — грудень 1569), син попереднього
Ахмад (1569–1577), син попереднього
Тунай-Джалав (1577–1578), узурпатор, брат Чопан-шамхала, нащадок Джучі
Мухаммед-Шамхал (1578–1589), син Турарава Безумця, сина Нуцала I
Канбулак I (1589–1595), син попереднього
Шамхал I (1595–1596), брат попереднього
Ібрагім II (1596–1605), ?
Махді I (1605–1614), син Мухаммед-Шамхала
Барти-Кіхіляв (1614–1620), син Мухаммеда, сина Кушканти-Кіхілява, сина Барти, сина Андуніка II
Умма-хан I Справедливий (1620–1634), син Шамхала I
Амір-Хамза II (1634–1646), син Барти-Кіхілява
Молдар-Мірза I (1646–1650), ?
Мухаммед I (1650–1656), син Барти-Кіхілява
Дугрі II (1656–1668), син Умма-хана I
Мухаммед II (1668–1688), син попереднього
Умма-хан II (1688–1699), син попереднього
Андунік III (1699–1706), син попереднього
Дугрі III (1706), брат попереднього
Умма-хан III (1706–1707), також відомий як Старший Булач, син попереднього
Мухаммед III (1707–1722), брат попереднього
Умма-хан IV (1722–1735), син Турурава, з Турлоєвського Роду (Турарава Рід), нащадок Турарава Безумця.
Анкал I (1735–1740), ?
Нуцал II (1740–1744), син Умма-хана IV
Махмуд I (1744–1765), ?
Мухаммад IV (1765–1774), син Умма-хана III
Умма-хан V Видатний и Несамовитий (1774 — квітень 1801), син попереднього
Гебек I (1801 — січень 1802), брат попереднього
Султан-Ахмед I (1802–1823), син Али-Султана Мехтули, нащадок Чопан-шамхала
Сурхай I (1818–1834), син Гебека I
Аслан I (1827–1828), намісник из Кумуха, нащадок Чопан-шамхала
Абу-Султан I (1828–1834), син Султан-Ахмеда I
Баху-бике (1823–1834), дочка Умма-хана V, жінка Султан-Ахмеда I, мати попереднього
Імам Гамзат-бек (1834), узурпатор
Мухаммед-мірза II (1834–1838), намісник из Кумуха, нащадок Чопан-шамхала
У Сурхая І був син Фатаали, але він вважався незаконнонародженим, тож не мав прав на трон, хоч і був нащадком всіх правителів Аварії. Він і його нащадки мешкали в аулі Сіух.
У 1838 - 1859 роках Аварія входила до складу Імамату Шаміля.
У 1859 - 1863 Аварією правив Ібрагім Мехтулі (1859–1863), син Султана-Ахмеда I.
З 1863 року Аварія була остаточно приєднана до Російської Імперії.
