|
Мусульманські батальйони ГРУ (СРСР)«Мусульманські батальйони» — умовна назва для формувань спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу ЗС СРСР (ГРУ), створених у ході підготовки введення радянських військ в Афганістан, а також на початковому періоді Афганської війни (1979-1989), укомплектованих військовослужбовцями середньоазіатських національностей, які номінально відносяться до мусульман. ТермінологіяОфіційне найменування даних формувань - "окремий загін спеціального призначення". Цим терміном у формуваннях спеціального призначення ГРУ ЗС СРСР позначався окремий батальйон, розгорнутий за штатом військового часу і має статус військової частини. Розгортання загонів відбувалося з урахуванням окремих бригад спеціального призначення, які у кожному військовому окрузі[1]. Достовірних відомостей про те, хто першим з воєначальників увів умовну назву «мусульманський батальйон», немає. Створення мусульманських батальйонівГоловною причиною відбору військовослужбовців за національною ознакою, якої дотримувалося керівництво ЗС СРСР, вважалася мала зовнішня різниця з корінними жителями Афганістану. Всього було створено три «мусульманські батальйони» (зведена військова частина). 1-й Мусульманський батальйон154-й окремий загін спеціального призначення (озспп) був створений на підставі директив Генерального штабу ЗС СРСР № 313/02402 від 28 квітня 1979 року та № 314/ 2/0061 від 24 червня 1979 року на базі 15-ї окремої бригади спеціального призначення Турестанського військового округу, в м. Чирчик Ташкентської області (Узбецька РСР). Особовий склад батальйону відбирався з представників трьох національностей: узбеків, туркменів та таджиків. Чисельність особового складу батальйону – 532 особи. Відбір проходив по всіх повітряно-десантних військах та підрозділах спецназу ГРУ. Штат «мусульманського батальйону» відрізнявся від звичайних штатів батальйонів спеціального призначення (бспп), що знаходилися на території Радянського Союзу і складалися з трьох розвідувальних рот і окремих взводів при штабі батальйону, наявністю додаткової інженерно-саперної роти, зенітно-артилерійської групи, роти вогневої підтримки та автотранспортної роти. Дані підрозділи підвищували автономність та вогневу міць батальйону. З цієї причини також відбиралися військовослужбовці в мотострілкові війська, оскільки на озброєння загону планувалося прийняти велику кількість бронетехніки, яка до цього не використовувалася в підрозділах спеціального призначення. Єдині два офіцери та прапорщик, яких не вдалося підібрати за національною ознакою, - командир "зенітної артилерійської групи", заступник командира цієї групи, а також начальник "відділення ремонтно-налагоджувальних робіт" (за національністю - росіяни). Командиром загону був призначений майор Холбаєв (за національністю - узбек), випускник Ташкентського вищого загальновійськового училища. Майор Холбаєв на той момент був заступником командира батальйону з повітряно-десантної підготовки в 15-й окремій бригаді спеціального призначення. 7 грудня 1979 року 154-й озспп на військово-транспортних літаках був перекинутий з Ташкента на авіабазу під містом Баграм, в 60 кілометрах північніше Кабула. Усі військовослужбовці були одягнені у військову форму урядових військ ДРА. 13 грудня загін, здійснивши марш, був передислокований у безпосередню близькість до палацу Тадж-Бек. Увечері 27 грудня 154-й загін спільно з 60 військовослужбовцями спеціальних груп КДБ «Гром» і «Зеніт» брав участь у штурмі палацу Аміна. При штурмі особовий склад батальйону втратив 7 людей убитими та 36 пораненими. При штурмі особовий склад батальйону втратив 7 людей убитими та 36 пораненими. 2-й Мусульманський батальйон177-й окремий загін спеціального призначення (або військова частина 56712) був створений на підставі Директиви Генерального штабу № 314/2/00117 від 8 січня 1980 року на базі 22-ї окремої бригади спеціального призначення Середньоазіатського військового округу у м. Капчагай Алматинській області Казахської РСР. Командиром батальйону був призначений майор Кєрімбаєв Борис Тукенович (за національністю — казах), випускник Ташкентського вищого загальновійськового училища, який відслужив на той час на командних посадах у розвідувальних підрозділах сухопутних військ. На відміну від «1-го мусульманського батальйону», 177-й загін готувався для бойових дій на території Синцзян-Уйгурського автономного району КНР. У зв'язку з цим у загін було набрано 300 військовослужбовців строкової служби уйгурської національності та офіцери тюркських народів. 70% офіцерського складу батальйону були випускниками загальновійськових училищ. Загальна чисельність особового складу – 498 осіб. Для офіцерів загону було введено прискорений курс навчання китайської мови:
Особовий склад 177-го окремого загону спеціального призначення був одягнений у радянську форму зі знаками розрізнення повітряно-десантних військ. На момент введення 177-го загону до Афганістану завдання зібрати особовий склад за національною ознакою неодмінно таким, як у випадку з першим складом «1-го мусульманського батальйону», який брав штурмом палац Аміна, вже не стояло. Тому "2-й мусульманський батальйон" не повністю відповідав своїй назві. 29 жовтня 1981 року 177-й загін, отримавши нове умовне позначення («2-й окремий мотострілецький батальйон» або військова частина 43151), був введений в Афганістан і передислокований в околиці Меймене провінції Фар'яб[4]. 177-й загін під командуванням майора Керимбаєва відомий в історії Афганської війни як єдине формування спеціального призначення, яке тривалий час застосовувалося не за прямим призначенням розвідувально-диверсійної специфіки, а гірничо-стрілецьким формуванням для захоплення та утримання високогірних укріпрайонів модахедів. Загалом 177-й загін протистояв в Панджшерській ущелині загонам Ахмад Шах Масуда дев'ять місяців (11 червня 1982 - 8 березня 1983 року). У результаті подібного протистояння Масуд був змушений піти на перемир'я. Ні до, ні після «2-го мусульманського батальйону» завдання подібного характеру та тривалості перед формуваннями спеціального призначення в Афганській війні не ставилися[2][3][5]. 3-й Мусульманський батальйон173-й окремий загін спеціального призначення (або військова частина 96044) було створено на підставі Директиви Генерального штабу ЗС СРСР № 314/2/0061 від 9 січня 1980 року на базі 12-ї окремої бригади спеціального призначення Закавказького військового округу у м. Лаґодехі Грузинської РСР. Формування загону було закінчено до 29 лютого 1980 року. Штат загону 21/19-51 був такий самий як у 177-го загону. На відміну від попередніх двох загонів 173-й загін комплектувався переважно військовослужбовцями з корінних національностей Північного Кавказу та Закавказзя, що номінально належать до мусульман. Командиром загону було призначено капітана Ялдаша Шаріпова (за національністю — узбека). Практично всі офіцери і прапорщики загону були набрані з мотострілецьких і танкових військ за винятком єдиного офіцера (за національністю - росіянин) - заступника командира загону з повітрянодесантної підготовки, випускника Рязанського повітрянодесантного командного училища, що прибув зі 104-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії. Іншою відмінністю «3-го мусульманського батальйону» є те, що він не був введений до Афганістану в початковому складі. Бойова підготовка загону тривала чотири роки - до 10 лютого 1984-го, коли його ввели до Афганістану. На той час у зв'язку з ротацією особового складу загін вже не відповідав початковій умовній назві[5]. Див такожПримітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia
