Муза (вірш)

Муза
Факсиміле з віршем «Муза»
Жанрвірш
АвторТарас Шевченко
Написано1858
Опубліковано1862

«Муза» — вірш Тараса Шевченка, що входить до ліричного циклу «Доля», «Муза», «Слава» 1858 року, у якому автор створив універсальну формулу покликання поета і суті поезії.

Історія створення і публікації

Зберіглося декілька чистових автографів вірша: у щоденнику Шевченка — запис від 9 лютого 1858 року[1]; у листі до М. С. Щепкіна від 10 лютого 1858 року[2]; у листі до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 року[3]; у «Більшій книжці»[4][5].

Дата у «Більшій книжці» до циклу «Доля», «Муза», «Слава»: «1858. Нижній Новгород». Датується за часом запису твору до щоденника Шевченка: 9 лютого 1858 року, Нижній Новгород[5].

Найраніший відомий текст — автограф у щоденнику поета, переписаний з невідомого автографа. 10 лютого поет переписав цей текст з виправленнями до листа М. С. Щепкіну, 22 лютого — до листа М. М. Лазаревському[5].

У 1858 році, не раніше 18 березня й не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав твір з кількома новими виправленнями до «Більшої книжки», текст якої остаточний[5].

Вперше надруковано в журналі «Основа» 1862 року[6] за текстом щоденника Шевченка[5].

До збірки творів вперше введено у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року[7] за «Більшою книжкою»; у рядку 8 помилково замість «співала» — «сповивала»[5].

Твір поширювався у списках з рукописних і друкованих джерел. За «Більшою книжкою» виконано рукописну копію П. О. Куліша[8]; за текстом першодруку — у переписаному Д. Демченком «Кобзарі» 1865 року[9]; за автографом листа до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 року — у збірці «Сочинения Т. Шевченка» 1862 року[10]. Список невідомою рукою без назви й дати[11] містить різночитання нез'ясованого походження:

Назва: До Музи
Ти, Музо, діво молодая! (2)
І тут не кидай! — положи (37)[5]

Раніше, ніж першодрук оригіналу, з'явився переклад вірша, виконаний поетом М. С. Курочкіним на прохання автора[12][5].

Ідейно-тематичний зміст

У центральному вірші триптиха Шевченко розкриває, чим була в його житті поезія — покликанням, долею і славою («Моя порадонько святая! // Моя ти доле молодая!»). Раніше в Шевченка персоніфікований образ творчості, поетичного натхнення реалізувався в образах «зорі», «думи пречистої», («Невольник», «Княжна», «Марина»), «дум» («Думи мої, думи мої» та інші). У вступі до поеми «Царі» («Старенька сестро Аполлона») образ музи має бурлескно-іронічний характер. У «Музі» вперше створено ліричний образ музи, який безпосередньо передує образові музи у вірші «Чи не покинуть нам, небого». Муза тут не посестра, а божествена покровителька; вона не веде за руку, а пеленає, колихає і «чари діє» «на могилі серед поля», що є центральним топосом Шевченкової поезії: «могила» як запечатана скарбниця національної пам'яті, «поле» — як простір історичної долі[13][14][15].

«... вранці 9 лютого протягом кількох годин у піднесенні... написав натхненний триптих „Доля“, „Муза“ і „Слава“, і не дурно в ньому „Муза“ стояла посередині: вона була і його долею, і його славою. День цей був великим днем у його житті — це був день пророчо-творчого самопрозріння. Кликав свою долю-музу,... Радів, що вона „Із казарми нечистої // Чистою, святою // Пташечкою вилетіла...“ і в формі звернутої до музи просьби — „Витай зо мною, і учи, // Учи неложними устами // Сказати правду! Поможи // Молитву діяти до краю!“ — відкривав і своє творче покликання, і релігійну природу своїх творчих емоцій» — Павло Зайцев[16]

Примітки

  1. ↑ ІЛ, ф. 1, № 104
  2. ↑ ІЛ, ф. 1, № 8
  3. ↑ ІЛ, ф. 1, № 164
  4. ↑ ІЛ, ф. 1, № 67, с. 228—229
  5. ↑ а б в г д е ж и «Муза» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 262—263; 699—700.] litopys.org.ua Процитовано 28 травня 2023
  6. ↑ «Основа». — 1862. — № 5. — С. 24
  7. ↑ «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова». — СПб., 1867, с. 619—620
  8. ↑ ІЛ, ф. 1, № 87
  9. ↑ ІЛ, ф. 1, № 81, с. 154—155
  10. ↑ ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, спр. 4, с. 398—399
  11. ↑ ІР НБУВ, I, № 7445
  12. ↑ Народное чтение. — 1860. — № 5
  13. ↑ Шевченківський словник. Том другий. — К., 1977, с.11.
  14. ↑ * Ненадкевич Є. О. Творчість Т. Г. Шевченка після заслання (1857—1858).— К., 1956
  15. ↑ Дзюба І. М. Загальмоване повернення // Тарас Шевченко. Життя і творчість. — К., 2008.— с. 489—490.
  16. ↑ Зайцев П. І. Життя Тараса Шевченка . Нью-Йорк — Париж — Мюнхен, 1955. — с. 358.

Джерела