Множник ЛандеМножник Ланде (гіромагнітний множник, іноді також g-фактор) — множник у формулі для розщеплення рівнів енергії в магнітному полі, що визначає масштаб розщеплення у відносних одиницях. Окремий випадок загальнішого g-фактора. Поведінка атома в магнітному поліМножник Ланде визначають за формулою де L — значення орбітального моменту атома, S — значення спінового моменту атома, J — значення повного моменту. Ця формула справедлива у разі LS-зв'язку, тобто легких атомів. Вперше її ввів німецький фізик А. Ланде 1921 року при дослідженні спектра випромінювання атомів, поміщених у магнітне поле. Роботи Ланде були продовженням робіт П. Зеемана, тому ефект, продемонстрований в експерименті Ланде, називають аномальним ефектом Зеемана. При цьому Зееман вважав L=J, S=0, тому g=1, і жодної потреби у множниках не виникало. Множник Ланде визначає відносну величину магнітомеханічного відношення[1]. АнізотропіяУ багатоелектронних атомах стає важливою взаємодія спінового та орбітального механічного моментів. LS-зв'язок призводить до розщеплення спектру вільного атома та впливу симетрії кристалічної ґратки на спіни в атомах твердого тіла. Для аналітичного врахування спін-орбітальну взаємодію та внесок взаємодії з магнітним полем розглядають як збурення у формі
де ξ — константа спін-орбітального зв'язку, L — оператор механічного моменту, S — оператор спіну, — магнетон Бора, H — напруженість магнітного поля. Оскільки основний стан не вироджений, середнє значення механічного моменту для нього дорівнює нулю: Тому в першому порядку теорії збурень надбавка до енергії визначається лише взаємодією з магнітним полем: Другий порядок теорії збурень приводить до поправки вигляду Тут , а індекси μ і ν пробігають просторові координати x, y, z. З урахуванням поправок гамільтоніан невиродженого основного стану набуває вигляду де δ μν — символ Кронекера. У ньому перший доданок є зееманівською енергією, а є виразом для множника Ланде з урахуванням анізотропії, що вноситься спін-орбітальною взаємодією. Другий доданок у гамільтоніані відповідає так званій одноіонній анізотропії, а третій є наслідком теорії збурень другого порядку і дає парамагнітну сприйнятливість, не залежну від температури (парамагнетизм ван Флека)[2]. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|