Млин (гра)

Схема поля та розташування каменів для гри «млин»

Млин — настільна гра для двох.

Історія

Фрагмент глиняної плитки з археологічного музею у Мікенах, на якому зображено те, що виглядає як дошкадля гри млин

У «Книзі ігор» короля Альфонсо X (1240)

Ігровий стіл 1735 р. (Німеччина) із шахами/шашками (ліворуч) і млином (праворуч), Музей мистецтв Клівленда

Млин — одна з найстаріших ігор, відомих донині. Її походження точно не встановлене. Перші сліди мініатюрних ігрових дощок були знайдені вже в могилах епохи бронзи (приблизно 3400–700 рр. до н. е.), ймовірно, у той час вони мали магічну роль і використовувалися як амулети. Сама гра була відома в більшості частин світу з незапам'ятних часів і наразі має велику кількість варіацій.

За словами Р. К. Белла, найдавніша відома дошка для гри містить діагональні лінії та була «врізана в плити даху храму в Курні в Єгипті»; він приблизно датував ї] 1400 роком до н. е.[1].

Одна з найперших згадок про гру може бути в «Мистецтві кохання» Овідія.[2]

Бергер вважає, що гра була «імовірно добре відома римлянам», оскільки на римських будівлях є багато дощок, хоча датувати їх неможливо. Можливо, що римляни познайомилися з грою торговими шляхами, але це неможливо довести.[2]

Можливо, в цю гру грали скульптори, будуючи величезні храми. У багатьох місцях були знайдені відповідні написи, висічені на камені.

Гра в «млин» була популярна у Середньовічній Європі, зокрема у Київській Русі. Була також відома як «Дев'ять танцюючих чоловіків»[3][4]. В археологічному матеріалі знаходять дошки, на яких грали в «млин»[5]. Відомо, що гра була предметом торгівлі. До початку IX століття із Середньої Азії ця гра потрапила до Норвегії. З IX- X ст. вона була поширена на Русі[5].

У норвезькому Гокстаді було знайдено двосторонню дошку, на якій можна було грати в кілька ігор — на одному боці гра в шашки та шахи, на іншій — у млин.

Зображення цієї популярної гри можна знайти в придворних рукописах: «Книзі ігор» короля Альфонсо X (1240) та у фламандському манускрипті «Роман про Олександра» (1338).

Великої популярності гра досягла у середньовічній Англії.[6] Цегла, знайдена на середньовічному місці біля Вісбека, використовувалася цегельняками як дошка перед випалом.[7] Дошки були висічені на сидіннях монастиря в англійських соборах у Кентербері, Глостері, Норвічі, Солсбері та Вестмінстерському абатстві. Ці дошки використовували отвори, а не лінії, щоб представляти дев'ять проміжків на дошці, також формування діагонального ряду не вигравало гру.[8] Ще одна дошка висічена в основі стовпа в Честерському соборі у Честері.[9] Гігантські вуличні дошки іноді врізали в сільську зелень. У творі Шекспіра 16 століття «Сон літньої ночі» Титанія згадує про таку дошку[10].

У деяких країнах Європи дизайну дошки надавали особливого значення як оберегу від злих сил.[2]

У 1993 році Ральф Гассер довів за допомогою комбінації альфа-бета-пошуку та баз даних ендшпіля, що гра на комп'ютері зводиться до нічиєї[11].

Правила

У найпопулярнішому варіанті кожен гравець має 9 каменів. Гра починається з жеребкування, яке визначає гравця, що ходить першим. Потім гравці по черзі розміщують свої камені на квадратах дошки (точках, де перетинаються лінії). Якщо одному з них вдається поставити свої три камені у лінію (жорна), він може видалити з дошки будь-який камінь свого супротивника, якщо вони не знаходяться у жорнах. Коли всі камені будуть на дошці, гравці можуть рухати їх на одне поле в будь-якому напрямку.

Якщо у гравця залишилося лише три камені на дошці, він може перемістити вибрані камені на будь-які вільні поля, не обов'язково сусідні. Гра закінчується, коли один із гравців залишається з двома каменями на дошці або не може зробити дозволений хід (він заблокований, тобто всі поля, суміжні з полями, на яких стоять його камені, зайняті). Нічия відбувається, коли ситуація на дошці повторюється тричі або якщо жоден з гравців не робить жорна за певну кількість ходів (зазвичай 40 або 50).

Варіанти гри

Існують також варіанти млина, у яких гравці мають три, шість, дванадцять або тринадцять каменів, з різним розташуванням дошки[12].

• 
  Ігрова дошка на три камені
• 
  Ігрова дошка на шість каменів
• 
  Ігрова дошка на дев'ять каменів
• 
  Ігрова дошка на дев'ять каменів або 12 (морабараба)

Див. також

• Тавлія

Примітки

1. Bell, R. C. (1979). Board and Table Games from Many Civilizations. Vol. 1. New York: Dover Publications. pp. 90–92. ISBN 0-486-23855-5.
2. Berger, Friedrich (2004). From circle and square to the image of the world: a possible interpretation for some petroglyphs of merels boards (PDF). Rock Art Research. 21 (1): 11—25. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2004. Процитовано 12 січня 2007.
3. маргарита (westfold) (15 березня 2014). Настольная игра. Ярмарка Мастеров (рос.). Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
4. Средневековые игры. archive.akopyan.ru. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
5. Рыбина Е.А. Шашки, «мельница», шахматы // Археология. Древняя Русь. Быт и культура. — М. : Наука, 1997. — С. 110—111.
6. Mohr, Merilyn Simonds (1997). The New Games Treasury. Houghton Mifflin. с. 30–32. ISBN 978-1-57630-058-9.
7. Monger, Garry (2020). Games Old and New. The Fens. 20: 20—21.
8. Nine Holes. Row Games. Elliott Avedon Museum and Archive of Games. 12 вересня 2005. Архів оригіналу за 8 лютого 2007. Процитовано 9 січня 2007.
9. Hickey, Julia (2005). The Hidden Treasures of Chester Cathedral. TimeTravel-Britain.com. Процитовано 13 січня 2007.
10. A Midsummer Night's Dream, Act II, Scene I.
11. Ralph Gasser. Solving Nine Men's Morris (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 5 червня 2016.
12. Przewodnik Gier, Lech Pijanowski, Państwowe Wydawnictwo «Iskry», Warszawa 1973.

Посилання

• WMD — Міжнародна федерація млина (нім.)
• «What Planet Is This?» by Sean B. Palmer