|
Михайло Олександрович Берліоз
Михайло Олекса́ндрович Берліо́з (рос. Михаи́л Алекса́ндрович Берлио́з) — персонаж роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Голова правління МАССОЛІТу (Московської асоціації літераторів). Опис
Атеїст і пишається цим. Начитаний. До невіри в Бога привчав також молодого Івана Бездомного. З'являється на початку твору і після заперечення існування Бога чує пророцтво про свою власну загибель, яка й трапилася відразу. Потім з'являється під час святкування в Сатани, де Воланд п'є вино з його голови, яка перетворилася на чашу через невіру Берліоза в безсмертя. Жив у неодноразово згаданій у романі комунальній квартирі за адресою Велика Садова, 302 біс. , кв. 50, відомій як «недобра квартира». Цілком відповідно до розрахованого Воландом гороскопу, мав відмінне здоров'я (не мав проблем до фатального вечора), був щасливий у справах (увів торгівлю до храму мистецтва), нещасний у шлюбі (дружина втекла від нього з балетмейстером), не мав дітей (єдиний спадкоємець — дядько в Києві, товариш Поплавський). Михайла Олександровича в романі неодноразово плутають із композитором Гектором Берліозом. Існує точка зору, що прототипом Берліоза був Леопольд Авербах[ru][1] - літературний критик, глава літературного угруповання РАПП. За іншою версією, прототипом став відомий пролетарський поет Дем'ян Бєдний[2][неавторитетне джерело]. Загибель Берліоза збігається в часі із загибеллю під трамваєм літературного критика Карла Курона (1898—1929, справжнє прізвище Ліцис), фанатичного прихильника партійного контролю над літературою[3]. Некролог про загибель Курона опубліковано, як окрему вкладку в «Літературній енциклопедії»[4], проте самого Курона практично відразу забуто і навіть не відзначено статтею в тій самій енциклопедії. Образ Берліоза в кінематографіДив. такожПримітки
|
||||||||||||||
.svg){kind=small}
