|
Миронов Микола Миколайович
Миронов Микола Миколайович (5 травня 1901, Київ, Російська імперія — 1998, Україна) — український педагог, методист з початкового навчання, історик та ідеолог дитячих та юнацьких громадських рухів.[1][2][3] БіографіяНародився 5 травня 1901 року в Києві в сім'ї залізничника. З 1909 по 1919 рік навчався в 1-й Київській гімназії. У 1917 році був одним із організаторів соціалістичного союзу молоді в Києві. З квітня 1919 року — слухач перших в Україні педагогічних курсів для підготовки керівників дитячих трудових комун. У березні 1920 року працював інструктором дитячих будинків та учителем російської мови у Гомелі. З квітня 1920 року — політрук батальйону Червоної армії. Демобілізувався у вересні 1921 року, до грудня 1922 року — комсомольський працівник у Вінниці та Чернігові. У січні 1923 року став очільником новоствореного Центрального бюро комуністичного дитячого руху (ЦБ КДР). За активної участі Миколи Миронова у квітні 1923 року вийшов 1-ший номер дитячого журналу «Червоні квіти», а згодом — щомісячник «Октябрьские всходы». З 1924 по 1927 рік — навчався в Харківському інституті народної освіти, після закінчення якого вступив до аспірантури Українського науково-дослідного інституту педагогіки (УНДІП). 10 грудня 1930 року захистив дисертацію з проблем розумового виховання. У травні 1931 року — отримав вчене звання наукового співробітника і отримав в УНДІП посаду завідувача секцією дитячої літератури. З 1934 по 1939 рік — працював головним редактором видавництва «Дитяча література» у Харкові. Після переїзду видавництва до Києва став проректором з наукової роботи Харківського державного педагогічного інституту. Під час війни перебував в евакуації та не припиняв викладацької й наукової роботи. Певний час працював доцентом кафедри педагогіки Уральського та директором Старобільського педагогічних інститутів. Після звільнення Києва отримав посаду головного редактора видавництва «Радянська школа». З 1946 року — доцент кафедри педагогіки, а потім — кафедри методики початкового навчання Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького. З 1980 по 1995 рік — старший науковий співробітник лабораторії історії та теорії педагогіки Інституту педагогіки АПН України.[2][3] Помер Микола Миронов у 1998 році.[1] Науково-освітня роботаМ. М. Миронов — укладач збірок теоретико-методичних матеріалів з питання вітчизняного та зарубіжного комуністичного дитячого руху: «Хрестоматия по детскому движению» (1924, 1926), «Молоді ленінці на селі» (1925), «Заминка в комдетдвижении» (1926), «Чергові завдання комдитруху (Матеріяли ІІІ Всеукрнаради комдитруху)» (1926)[2]. Розвідки М. Миронова про розвиток дитячого руху публікували в журналах «Дитячий рух», «Радянська освіта» (під рубриками «Дитячий рух», «Дитрух — соцвих»), «Радянська школа», «Червоні квіти», «Октябрьские всходы»; газет «Молодь України», «Вісті» та ін[2]. На початку 1930-х років написав кілька навчальних посібників з читання для різних класів початкової школи, працював над проблемами удосконалення техніки читання в дітей молодшого шкільного віку, вироблення вміння читати мовчки, над розвитком мовленнєвих навичок учнів 3–4 класу початкової школи. Цій тематиці в основному і присвячений доробок вченого.[1] На посаді редактора видавництва «Радянська школа» багато працював над подальшим розвитком методики пояснювального читання як засобу розвитку мови, мислення, виховання дітей молодшої школи, досліджував педагогічний спадок К. Ушинського та Л. Толстого[1]. За словами Л. Пироженко, Микола Миколайович Миронов до кінця життя залишився ідеологом, пропагандистом та істориком дитячого руху «з глибоким переконанням у тому, що без активної участі у громадському житті школи, села, міста, країни, без дитячої організації — неможливе повноцінне виховання та соціалізація дитини»[2]. Читанка МироноваРоботу над першим посібником вчений розпочав у 1929 році у співавторстві з Яковом Чепігою (вийшла в 1930 році під назвою «Робоча книжка з мови, літератури й суспільсьвознавства для ІІІ класу»). Цей підручник у дещо переробленому вигляді перевидавався і використовувався в навчальному процесі аж до 1956 року. Читанка побудована за принципом тематичного зближення — внутрішнього тематичного та ідейного зв'язку матеріалів. Усі наступні теми логічно пов'язані з попередніми. Щороку в учительських колективах читанку рецензували, автор отримував листи із зауваженнями та порадами. Удосконалення та добір текстів М. М. Миронов проводив за трьома напрямами:
Нові поняття розкривалися засобами синонімічного пояснення, порівняння, введення слова в контекст. Методичний апарат читанок М. М. Миронова (запитання до текстів, завдання, поради для позакласного читання тощо) спрямований на застосування в роботі з підручником. Серед таких вправ: словникові роботи, бесіди за прочитаним текстом, переказ, складання плану, здійснення переходу до позакласного читання художньої літератури, газет і журналів. У 1932 році на республіканському конкурсі читанок отримала першу премію «Літературна читанка для 4 класу» шкіл з української мови навчання. Він був визнаний найкращим на конкурсі 1946 року і з деякими змінами та доповненнями перевидавався аж до 1969 року, коли читання в 4 класі було замінене українською літературою (всього підручник мав 35 перевидань).[1] Нагороди та визнання
Примітки
Джерела та література
Посилання |
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
