Милорадович Петро Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Милорадович.
Милорадович Петро Михайлович
Народився
1857
Помер1930
Діяльністьактор, антрепренер
ЗакладТеатр «Соловцов», Театр Бергоньє і Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка

Петро́ Миха́йлович Милора́дович (1857—1930) — актор, антрепренер і театральний діяч. Як актор виступав у київському театрі «Соловцов», у Державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Українофіл, прихильник Молодого театру Леся Курбаса.

Життєпис

Народився 1857 року.

На сцені — з 20 вересня 1887 року. Перших три зимових сезони служив у м. Гродно.

Два сезони працював в антрепризі Яковлєва, після чого перейшов до антрепризи М. Перлова (Прухникова).

Згодом працював у Білостоці, Мінську, Вільно.

Брав участь у поїздках по різних містах з антрепренерами Дальським і братами Адельгеймами.

Чотири роки гастролював з різними українськими трупами, відвідав майже всі гірничі заводи на Уралі, а також міста Перм, Єкатеринбург і Челябінськ.

Служив сезон в оперетці Антонової в Челябінську і в Ірбіті під час ярмарку.

Літнього сезону 1900 року працювавув Катеринославі в народному театрі.

1 серпня 1901 року вступив до трупи Київського театру «Соловцов» на ролі коміків і резонерів.

У 1917—1918 роках разом з Максом Максіним (у майбутньому — відомий німецький кінопродюсер Макс Пфайффер) очолював «Великий театр мініатюр Максіна-Милорадовича», що працював у приміщенні Театру Бергоньє.[1][2][3]

1917 року в Театрі Бергоньє за підтримки Петра Михайловича відбулися виступи «Молодого театру Леся Курбаса».[4]

1918 року в Одесі разом з Максом Максіним очолював театр «Мініатюр» у колишньому театрі «Колізей» — театрі Василя Вронського.[5]

1918 року Петро Михайлович був уповноваженим дирекції Інтимного театру в Києві (Хрещатик, 43).

Згодом як актор виступав у Державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка.[6]

Ролі

Молодий театр Леся Курбаса. 1918 рік. П. М. Милорадович сидить у другому ряду — другий справа
Театр «Соловцов»
  • 1902 — «Рюї Блаз» Віктора Гюго
Театр Бергоньє (дирекція Новікова)
  • 1906 — «Медові дні», фарс у 3 діях[7]
Перший театр УРСР ім. Т. Шевченка

Примітки

  1. ↑ Интересные факты про здание театра [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Газета «Киевлянинъ», 10 августа 1917 года(рос.)
  3. ↑ Людмила Пуха. Кінематограф і Лесь Курбас. — С. 43
  4. ↑ Лесь Курбас: репетиція майбутнього / Неллі Миколаївна Корнієнко. — К.: Либідь, 2007. — С. 45
  5. ↑ Евгений Деменок. Одесские кабаре и театры миниатюр (1909—1920 годы) [Архівовано 10 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ З «Гайдамаками» — через усе життя! [Архівовано 5 листопада 2020 у Wayback Machine.] day.kyiv.ua
  7. ↑ Газета «Киевлянин», № 358 за 29.12.1906
  8. ↑ Юрій Бобошко. Режисер Лесь Курбас. — К.: Мистецтво, 1987. — С. 58
  9. ↑ История советского драматического театра: 1917—1920.-T. 2. 1921—1925. — М.: Наука, 1966. — С. 234
  10. ↑ Лесь Курбас. Фотоархів. Чорна Пантера і Білий Медвідь [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.] kurbas.org.ua

Джерела