Миколай Кішка (1588—1644)

Миколай Кішка
Підскарбій Литовський
1640 — 31 травня 1644
 
Народження: 1588[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 23 березня 1644(1644-03-23) Редагувати інформацію у Вікіданих або 31 березня 1644(1644-03-31)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Кішки Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Станіслав Кішка Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: Єлізавета Сапігаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Варвара Радзивілd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих і Олена Леснявольськаd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Микола́й Кі́шка (пол. Mikołaj Kiszka; бл. 1588(1588)31 травня 1644[4]) — литовський канцлер і підскарбій (16401644). Представник шляхетського роду Кишок гербу Домброва. Син жмудського старости Станіслава. Воєвода дерптський (1617—1627), мстиславський воєвода (1627—1636), троцький каштелян (1636—1640), підскарбій великий литовський, литовський канцлер (1640—1644), староста вількомирський (1622—1638), волковиський (з 1637), ґераненський (з 1641), могилівський (з 1644). Також — Миколай ІІ Кішка.

Біографія

Народився близько 1588 року. Син жмудського старости Станіслава Кішки.

1617 року став дерптським воєводою, а 1627 року — мстиславським.

1621 року призначений вількомирським старостою (до 1633)

1632 року був електором короля Владислава IV від Мстиславського воєводства.

1633 року призначений волковиським старостою (до 1637).

1637 року призначений вількомирським старостою (до 1637).

1636 року призначений троцьким каштеляном.

1640 року призначений литовським підскарбієм.

Тричі був маршалком Литовського трибуналу (1617, 1623, 1637)[5].

Фундував бернардинський монастир в Ів'ї.

Помер 31 травня 1644 року[4].

Сім'я

Докладніше: Кишки (рід)

Примітки

Джерела

  • Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. 9: Województwo mścisławskie XVI-XVIII wiek, pod red. Andrzeja Rachuby, Warszawa 2019, s. 233.
  • Niesiecki, K. Herbarz polski. 1846, T. 1, S. 383.
  • Кішкі [Архівовано 20 квітня 2020 у Wayback Machine.] // ВКЛ (энцыклапедыя). 2007, Т. 2. С. 101.

Посилання