Миколай Гербурт Одновський (краківський воєвода)Миколай Гербурт з Однова і Фельштина гербу Гербурт (перед 1482 — травень[1] 1555) шляхтич, державний діяч, меценат. Радник королеви Бони. Дядько письменника Миколая Рея[2]. БіографіяПоходив з магнатської родини Гербуртів з Віднева (Odnów) поблизу Львова. Син львівського підкоморія, старости бецького та сандецького Пйотра Гербурта та його дружини Беати з Романовських (дочки львівського підчашого). У судових документах згаданий у 1482 р. У 1516 р. був придворним короля. 1530 р. отримав у спадок від батька посаду львівського підкоморія. У 1535 р. брав участь у виправі на Москву як ротмістр, в тому часі став перемиським каштеляном. 16 квітня 1537 р. отримав відібране у Станіслава Одровонжа Львівське староство (мало 22 села). Під час рокошу 1537 р. (так звана «кокошна війна») став на сторону короля, гостював на замку, перебував у небезпеці під час нападу на нього рокошанина Миколая Собєского. Водночас призначено генеральним старостою Русі. На вимогу короля 1538 р. керував зміцненням мурів замку Львова. Як довірений королеви Бони, виконував функції намісника королівських лісів, комісара з розмежування королівщин. Як львівський староста мав часті судові суперечки з міщанами Львова, Городка Ягайлонського, Кам'янця-Подільського[4]. Сприяв початку діяльності в публічному житті кузинові — відомому польському поету Миколаєві Рею[5]. Був похований у Латинській катедрі Львова біля фундованого ним вівтаря[1]. Бронзовий надгробок Миколая Гербурта Одновського роботи Панкраца Лябенвольфа з Нюрнберга (1551) зберігся у презбітерії Латинського собору Львова. Фундації
ПосадиКаштелян перемишльський (1538), воєвода: сандомирський (1553), краківський (1554[1]/1555), староста львівський, красноставський (1550), сандецький. Сім'яБув одруженим з Анною з Бобрку Ліґензою (1535—1557). Через відсутність спадкоємця його маєтки успадкував Ян Гербурт з Фельштина (або 1553 року написав заповіт, за яким майно перейшло дітям Яна Гербурта з Кукезова, дружині, сестрінку Пйотрові Бажому, сестрениці Анні Чурилівні зі Стоянців — дружині войницького каштеляна Станіслава Мацейовского[1]). Примітки
Джерела
Посилання
|