|
Меншиков Володимир Олександрович
Володи́мир Олекса́ндрович Ме́ншиков (13 жовтня 1920, Москва, СРСР — 13 жовтня 2000, Москва, Росія) — радянський спортсмен і тренер. Заслужений тренер СРСР (1957). Біографічні відомостіСпортивну кар'єру розпочинав у хокеї з м'ячем виступами за московські команди «Динамо» (1935—1937) і «Спартак» (1937—1938). Потім перебував на Далекому Сході, грав за збірну Хабаровська. Після завершення Другої світової війни був переведений до Центрального спортклубу Радянської Армії. Під керівництвом Бориса Аркадьєва провів два матчі в чемпіонаті СРСР. У вересні 1946 «команда лейтенантів» поступилася московським «Крилам Рад», а в липні 1947 — перемогли тбіліське «Динамо». У першій грі заміняв Івана Кочеткова, у другій — Костянтина Лясковського. У повоєнний час в Радянському Союзі бурхливо почав розвиватися канадський хокей. У складі ЦБРА — тричі ставав переможцем чемпіонату СРСР. Його партнерами тоді були Всеволод Бобров, Анатолій Тарасов, Євген Бабич, Володимир Никаноров, Микола Сологубов, Іван Трегубов та інші. За сім сезонів в елітному дивізіоні закинув 45 шайб. 1953 року очолив команду «армійців» з бенді. У перших сезонах був граючим тренером ЦСКА. Старший тренер збірної Москви — переможця Спартакіади народів СРСР 1957 року. Входив до тренерського штабу збірної СРСР на першому чемпіонаті світу. Радянська команда здобула золоті нагороди, а тренерам Всеволоду Виноградову і Володимиру Меншикову були присвоєні почесні звання «Заслужений тренер СРСР». У середині 60-х років працював з футбольною командою Групи радянських військ у Німеччині (ГРВН). Два сезони керував футбольним клубом СКА (Київ). Кияни виступали у другій групі класу «А» (другий за рівнем дивізіон радянського хокею). 1967 року стали переможцями однієї з трьох зон ліги, а в фінальній частині поступилися «Шахтарю» з Караганди і «Динамо» з Кіровобаду. Наступного сезону поступилися першим місцем у своїй підгрупі львівським «Карпатам». Найбільш відомі гравці тієї команди — Віктор Пестриков, Валерій Веригін, Володимир Трошкін і Павло Богодєлов. З 1969 року працював у відділі хокею Спорткомітету СРСР. З 1973 — старший тренер команди «Вимпел» з міста Калінінград Московської області (хокей з м'ячем). У другій половині 70-х років став одним з піонерів радянського хокею на траві. Створений ним підмосковний «Спартак» став переможцем першого Всесоюзного турніру і срібним призером першого чемпіонату СРСР. Запрошував до складу своєї команди гравців з інших видів спорту. Зокрема, Наталя Бузунова раніше займалася ковзанярським спортом, а Нателла Красникова — баскетболом. 30 квітня 1980 року потрапив в автомобільну катастрофу і отримав перелом ключиці. А 5 травня, за два дні до старту першості СРСР, був звільнений з «Спартака». Наступного сезону «спартаківці» стали вперше і востаннє чемпіонами Радянського Союзу. До успіху їх привів колишній помічник Меншикова Юрій Миколайович Кисельов. 1982 року відгукнувся на пропозицію бориспільського Колоса і за один сезон підняв український клуб з девятого місця до золотих нагород в першості СРСР. Разом з тренером до України з Москви переїхали Нателла Красникова, сестри Олена та Ольга Кондруцькі, з Алма-Ати — Зоя Валуйська. Наступного сезону команда з Київської області стала другою у розиграші Кубка європейських чемпіонів. В наступних сезонах команда з Київської області двічі ставала другою у розіграшах Кубка європейських чемпіонів, на внутрішній арені — одне золото і два срібла чемпіонату СРСР Також очолював збірну СРСР — срібного медаліста чемпіонату Європи 1984 року (турнір проходив у Франції) Досягнення
Статистика гравцяФутбол:
Хокей з шайбою:
Тренерська статистика
Старший тренер СКА (Київ):
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
