Мегрели

Мегрели
Самоназва	мегр. მარგალეფი груз. მეგრელები
Кількість	бл. 600 000 тис
Близькі до	іберо-кавказькі народи
Входить до	картвельські мови
Мова	грузинська, менгрельська
Релігія	православ'я

Мегрели (мегр. მარგალეფмарґал'еп; груз. მეგრელები меґрелебі) — один з картвельських народів, що населяють Мінгрелію — історичний край Грузії, що на північному заході країни. Багато мегрелів також мешкає у Тбілісі, оскільки етнічна чистка грузинів під час війни в Абхазії 1992—93 років змусила їх туди переселитись[1].

Рідною мовою мегрелів є мегрельська мова, однак у повсякденному спілкуванні переважає грузинська мова, що належить до спільної з мегрельською картвельської родини мов. Грузинська та мегрельська мови відрізняються на тому ж рівні, як, приміром, німецька та англійська мови.

Культура та традиції

Традиційний одяг

Серед мегрелів широко поширена любов до співу, а багато наспівів дуже мелодійні (записані з додатком нот X. Гроздовим в «Збірнику матеріалів для опису місцевостей і племен Кавказу», 1894); пісні виконуються під акомпанемент грузинського народного інструменту чонгурі. Рідше грають на дудуку, гануні чи на зурні.

Найбільш відомі страви менгрельської кухні — купати, кучмачі, джурджані, хачапурі, г'уму (мамалига), еларджі, лечкере, гебжалія, пучхолія, лобіо, чвіштярі.

Розселення

Мегрели є корінним населенням історичної області Мегрелія у Західній Грузії. У Мегрелії характерні поселення садибного типу (пацха), що розтягуються на кілька кілометрів. Проживають переважно у мхаре Самегрело-Верхній Сванетії на північному заході Грузії та в столиці Грузії Тбілісі. До 1990-их років жили також і на південному сході автономної республіки Абхазія (насамперед у Гальському та Ткварчельському районах). Крім того, проживають у складі грузинських спільнот у США та країнах Європи.

Мова

Мапа поширення менгрельської мови

Мегре́льська мова (мегр. მარგალურ ნინა марґалур ніна) — рідна мова мегрелів, входить до менгрело-занської (колхідської) групи картвельської мовної сім'ї. Поширена переважно у північно-західній частині Грузії, у мхаре Самегрело-Верхня Сванетія, а до війни 1992 року — й у південно-східній частині автономної республіки Абхазія. Приблизна кількість носіїв складає 800 тис. осіб.

З інших картвельських мов найближча до поширеної в Туреччині лазської мови, разом з якою вони утворюють занську групу. Час поділу цих мов можна визначити лексико-статистично: вони мають 47% збігів у 100-слівному базовому списку.

У мові виділяється 9 відмінків. У синтаксисі сильніші ознаки ергативного ладу, порівняно з грузинською. Фонемний інструмент мови характеризується порівняльним багатством консонантизму, при помірному розвитку вокалізму. Усього тут 29 приголосних фонем, 2 голосно-приголосних, 5 голосних та 1 напівголосна. Справжні довгі голосні та справжні дифтонги.

Історія

Менгрели є нащадками колхів або західногрузинських племен, що у ранньому Середньовіччі разом зі східногрузинськими племенами створили загальногрузинську державу. Від 15-го сторіччя і до входження у 1800-х роках до складу Російської імперії менгрельські державні утворення ніколи не існували окремо від решти Грузії. Під час коренізації у СРСР існували газети менгрельською мовою, але це було російська політика divide et impera. Проте 1938-го року усі прояви менгрельської писемності були ліквідовані і не відродилися у пострадянській період у зв'язку з єднання Грузинської нації та держави. Так що все звернення щодо менгрелів та їхньої "культурної самобутності" (в тому числі мовної) , бере витоки з епохи сталінщини. Російська ідеолегема є, що ніби грузинізація корінних народів Грузії на їхніх споконвічних етнічних територіях було по аналогу русифікації, в тому числі і серед менгрелів, відкидання права на задоволення їхніх культурних потреб менгрельською мовою, але це є неправда — менгрели були й є грузинами.[2] З-за російської антигрузинської політики, в окупованої Абхазії нині видається газета «Гал», де частина публікацій менгреломовна, втім серед грузинів переважає думка, що це відбувається у рамках політики керівництва самопроголошеної Абхазії спрямованої на позбавлення менгрельського населення Абхазії грузинської самосвідомості.

Перший Президент незалежної Грузії (1991) Звіад Гамсахурдіа був мегрелом, а Мегрелія стала базовим регіоном збройного опору звіадистів, котрі не визнавали усунення Гамсахурдіа від влади під час державного перевороту у січні 1992-го року. У жовтні-листопаді 1993-го року, за участю Збройних сил Російської Федерації збройний опір звіадистів було ліквідовано.

Примітки

1. Чим Абхазія дратує кремлівських маріонеток. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 21 квітня 2020.
2. Путкарадзе, Дадіані Шерозія, Тариел, Ека, Реваз (2010). "European Charter for Regional or Minority Languages" and Georgia (Грузинська та Английцька) . Кутаиси, Грузия: National Institute of Education. с. https://dspace.nplg.gov.ge/bitstream/1234/315589/1/EvropuliQartiaRegionuliAnUmciresobisEnisShesaxebDaSaqartvelo.pdf. ISBN ISBN 978-9941-0-2423-8. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)