Конструкція станції — закритого типу глибокого закладення (глибина закладення — 51 м).
Стіни залу виконані у вигляді скошених «сходових» виступів біля дверей. Власний похилий хід станції тристрічковий, починається із західного торця станції. У коридорі до ескалаторів східчасто виконаний перехід на менший діаметр станційного тунелю.
З східного торця станції починається перехід на станцію «Площа Повстання» за чотирма ескалаторами, причому три з них працюють на підйом, а один на спуск. Раніше їх було три, при реконструкції в 1993 році були використані вузькі балюстради.
З центру залу починається другий перехід на першу лінію і другий вихід у місто, до Московського вокзалу. По двох сходах пасажири спускаються під платформу, в тунель, що закінчується розподільним залом: ліворуч знаходиться станція «Площа Повстання», а прямо — вихід в місто.
Вестибюль і пересадки
Наземний вестибюль станції вбудований в будинок № 71/1 на Невському проспекті і займає частину першого поверху. У центрі вестибюля на прямокутній опорі зустрічає пасажирів барельєф В. В. Маяковського (скульптор М. Т. Литовченко), виконаний способом виколотки з міді. Тут він зображений у своїй звичайній позі: голова повернута в бік, руки в кишенях. На зворотному боці, зверненої до ескалаторів, розташована відома цитата з поеми «Добре!»: «Вітчизну славлю, яка є, і тричі — яка буде».
Вихід у місто на Невський і Ліговський проспекти, вулицю Марата та Маяковського, площу Повстання, до пасажирських платформ Московського вокзалу.
Стіни станції оздоблені смальтою інтенсивного червоного кольору, що нагадує червоні стяги. У кінцях залу стіни прикрашені портретами поета, виконаними в мозаїці в гострій графічній манері (художник Ю. Б. Могилевський) і стилізовані назви. У нижньому ескалаторному залі застосовано оригінальне освітлення у вигляді стін що світяться з молочного скла.