Мацко Ірина Олександрівна

Зовнішні відеофайли
Зовнішні відеофайли
	Ірина Мацко. «Шпинат для мізків» на YouTube (презентація) // Відеоканал Юрія Дігая. — 2015. — 17 вересня.
	Ірина Шуптарська. Арт-терія 175. Ірина Мацко на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 10 грудня.
	Ірина Мацко на YouTube // 1000 причин залишитись в Україні. — 2016. — 5 квітня.

Ірина Олександрівна Мацко
Ірина Олександрівна Мацко
Народилася	21 травня 1978 (47 років); м. Тернопіль, нині Україна
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	письменниця, видавець, художниця, бібліотекар
Сфера роботи	літературна діяльністьd, ілюструванняd і дитяча література
Alma mater	Українська академія друкарства
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Роки активності	від 2002 — донині
Жанр	казка, новела
Членство	Національна спілка письменників України
	Мацко Ірина Олександрівна у Вікісховищі

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Іри́на Олекса́ндрівна Мацко́ (нар. 21 травня 1978, м. Тернопіль) — українська дитяча письменниця, казкарка, член НСПУ з 6 березня 2018 року, громадський діяч, видавець, голова ГО «Творчий простір ОРЕЛІ», керівник креативної студії «ІРИска».

Життєпис

Дідусь та бабуся по маминій лінії — переселенці з села Висова, Польща, Лемківщина. Навчалася у школі в с. Великий Ходачків Козівського району. Від 1995 року проживає в Тернополі.

2000 рік — закінчила Тернопільську академію народного господарства (нині - Західноукраїнський національний університет, спеціальність — економіст);
2002 - 2008 роки — ілюстратор, дизайнер-верстальник, художній редактор Тернопільського видавництва «Лібра Терра».
2007 рік — закінчила Українську академію друкарства (2007, спеціальність — графіка, ФПК); навчалася на курсах «Комп'ютерної графіки та дизайну» Тернопільського технічного університету імені Пулюя. Від 2007 року — початок роботи приватним підприємцем-видавцем, видавництво «ІрМа».
2009 - 2010 роки — головний редактор газети «Історія кохання», журналів «Дошкільнятко», «Вовк та Заєць», «В'язання» Тернопільського відділення київського видавництва «Нова дитяча література».
серпень 2011 - 2015 роки — бібліотекар Центральної дитячої бібліотеки м. Тернополя.
2011 року — провела й організувала перший у Тернополі дитячий літературний фестиваль «Дивокрай».
2012 рік — директорка фестивалю у рамках міжнародного симпозіуму «Література. Діти. Час» від ЦДЛДЮ.
з 2014 року — член ВТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка.
з жовтня 2015 року — засновниця та керівниця креативної студії «ІРИска» — дитяча кімната творчого розвитку дітей і дорослих, заняття, майстер-класи, курси.
2018 року — диплом казкознавця. Пише терапевтичні та повчальні історії. Член НСПУ з 6 березня 2018 року. Експерт УКФ з 2018 року у напрямку література та видавнича справа^[2]. Автор та координатор літературно-мистецького конкурсу для дітей «ТЕРНОслов» заснованого у 2018 році.

Голова Тернопільської філії Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва.

Член головного журі 4-го та 5-го телефестивалю «Відкрий Україну!» м. Київ^[3].

Координаторка у Тернополі всеукраїнських проектів «Додай читання!» та «Тату, почитай!», «Книжковий марафон 42» від Євгенії Пірог.

Авторка та координаторка благодійного проекту для незрячих та слабозорих дітей «Історії тих, хто бачить серцем»^[4]^[5].

Творчість

Пише дитячі казки, оповідання та новели й есе для дорослих; ілюструє, укладає хрестоматії і розвиваючі зошити для дошкільнят.

Літературні твори опубліковані в журналах «Літературний Тернопіль», «Найкращі жіночі історії», «Життя», «Ангелятко».

Твори звучали на першому каналі Національного радіо в передачі «Вечірня колисанка».

Авторка книги-велетеня «Казки із Дивокраю», яку створювали в Центральній дитячій бібліотеці м. Тернополя — у розвороті вона має 1,8 метра на метр. Книга занесена в «Книгу рекордів України».^[6]

Редагує газети «Історія кохання» і «Попелюшка».^[7]

Книги для дітей

«Цифри та лічба», «Букви», «Копієчка» (2007), «Фіґури, простір, розмір» (2008).^[8]
Збірка авторів прозових творів «Зернятка мудрості» (2012, «Підручники і посібники»).
Серія книг для дітей «Читаємо з дитиною»: «Тік-Так», «Голочка та Подушечка», «Медовий Сухарик» (2015, "Підручники і посібники).
Серії «Книжка-листівка»: «Загублена писанка», «Мамине серденько», «Різдво біля ялиночки» (2015, «Підручники і посібники»).
Збірка казок «Чарівна дудочка» (2015, «Белкар»).

Збірки новел і замальовок

«Шпинат для мізків»
«Мигдаль для серця»
«Імбир для душі»

Альбоми

«Книга мого роду» (2012, «Видавництво Старого Лева»)
«Рости, моє деревце, з міцного коріння» (2012, «Видавництво Старого Лева»)
«Наше малятко» (2015, «Видавництво Старого Лева»)
«Ksiega moiego rody» (2015, «NIKO»)
«Дівочий секретник» (2018, «Підручники і посібники»).

Окремі твори

«Козацький скарб» (п'єса, у співавторстві з Богданом Мельничуком)
Повість «Перехідний вік… моєї мами» (2016, «Академія»).
Повість «Козацький скарб» у співавторстві з Богданом Мельничуком (2018, «Видавництво Марка Мельника»)
Повість «Кава по-дорослому» (2018, «Академія»).
Збірка легенд «Містика Тернового поля» (2018, «Мандрівець»)
Збірка казок «Казки омріяного краю» (2018, «Мандрівець»)

Окремі твори

«Родинний рушник» (пісня)
«Як вигнали лемків» (пісня)

Досягнення

Призер конкурсу творів для дітей «Мистецької Сторінки» та часопису «Захід-Схід» (казка «Пригоди дубового листочка»).
Фіналістка 1-го всеукраїнського конкурсу малої прози «Сила малого» (2008, твір увійшов у 100 найкращих творів).
Призер конкурсу «Рукомесло 2009» у розділі дитячої прози за твір «Медовий сухарик» (2 місце).
Призер конкурсу «Великоднє сяйво» у 2012 році від журналу «Крилаті» за казку «Загублена писанка».
Лауреат конкурсу «Жінка року 2013» від газети «20 хвилин» (Тернопіль).
Переможець конкурсу ім. Леся Мартовича у 2014 році за твір «Вогняна квітка».
Призер конкурсу патріотичної прози «Мрії збуваються!» у 2015 році за твір «Золотий тризубець» (1 місце).

Примітки

↑ ^а ^б ^в Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Експерти: Літератури та видавничої справи. ucf.in.ua. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 30 листопада 2019 року.
↑ Ірина Мацко. ukrainka.org.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019 року.
↑ Вперше казку, яку написали та озвучили слабозорі тернопільські діти, надрукують шрифтом Брайля. uanews.org.ua. Процитовано 4 грудня 2019 року.
↑ Історії для тих, хто бачить серцем. ukurier.gov.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019 року.
↑ У Тернополі встановили рекорд України — найбільша рукописна книга (фото)^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Погляд. — 2012. — 28 вересня.
↑ Ірина Мацко - ВСІ КНИГИ, біографія автора, рецензії купити і завантажити в інтернет-магазині Yakaboo.ua. www.yakaboo.ua. Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 12 березня 2020.
↑ Мацко Ірина Олександрівна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.

Джерела

Ірина Мацко. Читати, щоб бути у тренді! [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] // Ключ. — 2016. — 29 квітня.
Мельничук Б. Мацко Ірина Олександрівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 386. — ISBN 978-966-528-318-8.

Посилання

Мацко Ірина Олександрівна у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Інформація у Вікіданих^?
	Мацко Ірина Олександрівна у Вікісховищі^?