Мацей Бутримович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бутримович.
Мацей Бутримович
пол. Mateusz Butrymowicz
Мацей Бутримович
Мацей Бутримович
Мацей Бутримович
Топор
 
Народження: 1745(1745)
Пінськ, Пінський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 1814(1814)
Пінськ, Мінська губернія, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Велике князівство Литовське
Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Пінський єзуїтський колегіум Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Бутримовичі
Батько: Якуб Бутримович
Мати: Анастасія Горчак
Шлюб: Q102401031?[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Юзефа, Річард, Ксаверій
Нагороди:
Орден Білого Орла Кавалер ордена Святого Станіслава (Річ Посполита)

Мацей Бутримович (пол. Mateusz Butrymowicz; 1745(1745) — 1814) — підстароста і мечник Пінського повіту, учасник Чотирирічного сейму.

Біографія

Матей Бутримович. Гравюра XVIII ст.

Представник роду Бутримовичів герба «Топор», син Якуба і Анастасії. Навчався у Пінському єзуїтському колегіумі. Прихильник партії гетьмана Михайла Казимира Огінського.

З 1776 поручик п'ятигорських військ ВКЛ. У 1778 номінований конюший Пінського повіту. З 1780 — мечник Пінського повіту, з 1783 — міський суддя, а у 1785 — підстароста Пінський.

У 1778 — разом з гетьманом Огінським за власною ініціативою почав будівництво трактів з Пінська в напрямку Слонима і Волині[3] .

У 1781 і 1786 був депутатом Литовського трибуналу.

У своєму маєтку Христинів створив зразкове господарство, розмістивши його на осушених болотах. Дбав про своїх селян. Заснував школу для дітей ремісників і селян.

У самому Пінську Бутримович побудував палац у стилі класицизму.

У 1784 закінчив будівництво Муховецького (Дніпровсько-Бузького) і Целяхоновського (Огінського) водних каналів.

У 1788 — був обраний послом на Великий Сейм у Варшаві. Входив до комісії з екзамунавання скарбу ВКЛ, депутацію екзамінування справи щодо обвинувачених у бунтах. Виступав за створення в Речі Посполитій автономної православної влади. Вніс на Сейм пропозиції щодо поліпшення стану євреїв у Речі Посполитій, після чого став членом депутації з питань євреїв[4] . Виступав за передачу освіти в країні від Освітньої комісії до чернечих орденів. Прихильник Конституції 3 травня. Був членом Об'єднання прихильників урядової конституції[5] .

Після 1792 відомостей про Бутримовича майже немає. Відомо, що жив у Пінському районі. Помер у 1810 або 1814 р.

Родина

Був одружений двічі. З першою дружиною, Христиною Лях-Ширмою (Krystyna Lach-Szyrma), була донька Юзефа, яка стала дружиною Михайла Орди. Сином пари, онук Мацея Бутримовича, був Наполеон Орда.

Нагороди

За заслуги в налагодженні транспортних комунікацій був нагороджений орденами Білого Орла і Святого Станіслава .

Пам'ять

Ім'я Мацея Бутримовича носила в міжвоєнний час одна з початкових шкіл у Любліні (тепер Початкова школа № 24 імені Люблінських партизанів).

Література

  • Helena Waniczkówna. Butrymowicz Mateusz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław-Kraków, 1937.

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б Sejm-Wielki.pl — 2002.
  2. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 231. — ISBN 978-83-65880-89-5
  3. ↑ Andrzej Krajewski, Polskie drogi, serwis Motofakty.pl. Архів оригіналу за 20 лютого 2009. Процитовано 3 березня 2019.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Adam Skałkowski, Towarzystwo przyjaciół konstytucji 3 maja, Kórnik, 1930, s. 68.