|
Махмуд Фавзі
Махмуд Фавзі (араб. محمود فوزى; 19 вересня 1900 — 12 червня 1981) — єгипетський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр Єгипту у 1970—1972 роках, міністр закордонних справ Єгипту у 1952—1964 роках. ЖиттєписНародився 19 вересня 1900 року у провінції Мінуфія на півдні дельти Нілу в багатій родині поміщика черкеського походження[1]. Здобував освіту у Каїрському, Ліверпульському, Римському та Колумбійському університетах, доктор міжнародного права. З 1922 року перебував на дипломатичній роботі[2], працював у посольствах і консульствах Єгипту в Італії, США, Японії (де з 1926 року служив генеральним консулом у Кобе[3]) та Німеччині. З 1940 був директором одного з департаментів міністерства закордонних справ Єгипту[4], у 1941—1944 роках — генеральний консул в Єрусалимі (Британська підмандатна територія Палестина)[5]. Потім був переведений на дипломатичну роботу до Вашингтона[4]. З 1946 до 1952 року був представником Єгипту у Раді Безпеки ООН, потім – постійним представником в ООН. У липні 1952 року Фавзі став послом у Лондоні. Міністр закордонних справУ жовтні 1952 Махмуд Фавзі був відкликаний до Каїра, а у грудні отримав пост міністра закордонних справ в уряді генерала Мухаммеда Наґіба[2] . Він зберіг свій пост у всіх наступних урядах, які очолював лідер Липневої революції Ґамаль Абдель Насер, 1958 року став міністром закордонних справ Об'єднаної Арабської Республіки й супроводжував Насера у його першій поїздці до СРСР[4]. З жовтня 1962 року Махмуд Фавзі був членом Вищого виконавчого комітету урядового Арабського соціалістичного союзу[2]. 26 березня 1964 року під час формування нового уряду Фавзі залишив посаду міністра закордонних справ та був призначений одним з 11 заступників прем'єр-міністра Алі Сабрі. У його підпорядкуванні відтоді перебували новий міністр закордонних справ Махмуд Ріад і міністр у справах культурних відносин з зарубіжними країнами Хусейн Халлаф. 1965 року він знову відвідав СРСР у складі делегації ОАР[4] 19 червня 1967 року Махмуд Фавзі був призначений на посаду спеціального помічника президента Насера з іноземних справ у ранзі міністра[6]. Глава урядуУ жовтні 1970 року, після смерті президента Насера, який також був і главою уряду, новий президент Єгипту Анвар Садат призначив Махмуда Фавзі новим прем'єр-міністром. 21 жовтня 1970 року він склав присягу разом з членами кабінету[4]. Однак уже 16 листопада відбулась відставка уряду у зв'язку з завершенням 40-денної жалоби за Насером, і Фавзі сформував новий кабінет. Професійний дипломат, Махмуд Фавзі виявився одним з небагатьох вищих керівників партії й держави, хто залишився лояльним до Садата під час його конфлікту з Алі Сабрі. Після того як група Сабрі була усунута від влади, Фавзі 14 травня 1971 року сформував свій третій кабінет і невдовзі залишив пост члена Вищого виконавчого комітету АСС[2]. Наступного разу реорганізація уряду була проведена 10 вересня 1971 року[7] [8] 16 січня 1972 року президент Анвар Садат звільнив Махмуда Фавзі від посади прем'єр-міністра [8] та призначив його одним з віцепрезидентів країни[2]. Поза політикою1974 року пішов у відставку з посту віцепрезидента[5] та жив приватним життям. Помер 12 червня 1981 року в Каїрі у відділенні інтенсивної терапії лікарні Демердаш, куди був доставлений з тромбом судин головного мозку. Наступного дня за вказівкою Анвара Садата про смерть Фавзі повідомили провідні єгипетські видання[9]. Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
,_Flag_of_Syria_(1980%E2%80%932024).svg)
.svg){kind=small}
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
