З тибетської сторони хребта стікають льодовики Ронгбук і Кангшунг, з непальської боку — льодовики Барун, Нгоджамба, Кхумбу та ін. Всі — притоки річки Коші через річку Арун на півночі і сході або Дудх-Косі на півдні[1].
Гірський хребет Махалангур-Гімал може бути підрозділений на 3 частини:
Макалу — найближчий до річки Арун і по кордону Непалу з Тибетом, включаючи восьмитисячник Макалу (8481 м), вершину Джомолонзо (7804 м) в Тибеті, Макалу II (7678 м), Пік 7199 і приблизно 10 інших вершин висотою понад 6 км.
Барун-Гімал на південь в Непалі з вершинами Чамланг (7321 м) і Чамланг Східний (7235 м), Пік 7316, Барунцзе (7129 м), Ама-Даблам (6812 м) і приблизно 17 інших висотою понад 6 км.
Кхумбу-Гімал по межі Непалу з Тибетом на захід від масиву Макалу, включаючи гірський масив Евересту: Джомолунгма (8848 м), Лхоцзе (8516 м), Нупцзе (7861 м), Чангзе (7543 м), Пуморі (7161 м) і Чо-Ойю (8201 м), а також близько 20 інших вершин висотою понад 7 км і 36 заввишки більше 6 км[1].
Кхумбу є найбільш відомою частиною Махалангур-Гімалу, так як знаходиться на шляху доступу по нормальному (Південне сідло
) маршруту на Еверест.
Панорами
Вид з півночі. Лівіше центру — Джомолунгма, праворуч стіна Гіачунг Канг — Чо-Ойю Вид в півдня (з вершини Міра Пік (Гімалаї)
Примітки
↑ абCarter H. Adams. Classification of the Himalaya // American Alpine Journal. — 1985. — Vol. 27, Issue 59. — P. 116–120 American Alpine Club. — [1] [Архівовано 13 серпня 2011 у Wayback Machine.]
