Марі Лорансен

Марі Лорансен
Марі Лорансен
Marie Laurencin
Народження	31 жовтня 1883; Франція
Смерть	8 червня 1956 (72 роки)
	Париж, Франція; (зупинка серця )
Поховання	Пер-Лашез і Grave of Marie Laurencind
Національність	француженка
Країна	Франція
Жанр	художник, скульптор, графік
Вчитель	Мадлен Лемер
Діяльність	художниця, художниця-граверка, сценографка, ілюстраторка, поетеса, мисткиня, графікеса, exlibrist
Напрямок	кубізм, арт-деко
У шлюбі з	Otto von Wätjend
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Фінська національна галерея, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Музей мистецтва Метрополітен, Aberdeen Art Galleryd, Saarland Museumd, Hiroshima Museum of Artd, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв, Фонд Барнса, Музей мистецтв Карнегіd, Національна галерея, Музей мистецтв Цинциннаті, Музей мистецтва Сан-Паулу, Балтиморський музей мистецтв, Національний музей сучасного мистецтва, Музей Пікассо, Rhode Island School of Design Museumd, Детройтський інститут мистецтв, McNay Art Museumd, The Museum of Modern Art, Gunmad, Morohashi Museum of Modern Artd, Frances Lehman Loeb Art Centerd, Національний музей Сербії, Далласький музей мистецтв, Pola Museum of Artd, Tokyo Fuji Art Museumd, Columbus Museum of Artd, Haggin Museumd, San Diego Museum of Artd, Chazen Museum of Artd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Southampton City Art Galleryd, Ашмолеан музей, Yamadera Gotō Museum of Artd, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Художня галерея Південної Австралії, New Otani Art Museumd, Otani Memorial Art Museum, Nishinomiya Cityd, University of Iowa Stanley Museum of Artd, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Музей Оранжері, Королівські музеї витончених мистецтв, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско, Гетеборзький художній музей, Musée des beaux-arts de Lièged, Museum van Bommel van Damd, Художня галерея Вінніпега, Musée d'Art moderne et d'Art contemporaind, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Vanderbilt Museum of Artd, Chimei Museumd, Центр Жоржа Помпіду, Музей мистецтва Нортона, Палац витончених мистецтв, Нантський музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Музей Ґренобляd, Musée d'art moderne Richard-Anacréond, Nakata Museumd, Colby College Museum of Artd, Музей образотворчих мистецтв (Ніцца), Musée des Beaux-Arts d'Orléansd, Національна галерея, Musée des Arts Décoratifsd, Музей д'Орсе, New York Public Library Print Collectiond, Музей Бойманса - ван Бенінгена, Nagoya City Art Museumd, Тель-Авівський музей мистецтв, Куммерський музей мистецтв і сади, Kumamoto Prefectural Museum of Artd, Kagoshima City Museum of Artd, Nakanoshima Museum of Artd, Artizon Museumd, Northampton Museum and Art Galleryd, Bryn Mawr College Special Collectionsd, Museum Ulmd, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Музей сучасного мистецтва (Стокгольм), Музей Соумаяd, Mougins Museum of Classical Artd, Marie Laurencin Museumd, Museu de l'Empordàd і Huis van het boekd
Сайт	Site de Musée Marie Laurencin
	Марі Лорансен у Вікісховищі

Марі Лорансен (фр. Marie Laurencin;31 жовтня 1883 — 8 червня 1956) — французька художниця і граверка, художниця театру.

Життєпис

Дитячі та юнацькі роки

В дитинстві Марі відвідувала заняття в ліцеї, потім брала уроки живопису на порцеляні в Севрі. Навчалася в Академії Ембер, де зустрілася з Жоржем Браком. Але, разом з тим, систематичної професійної освіти не отримала. За порадою Анрі-П'єра Роше вона у 1907 році брала участь в Салоні незалежних. Гертруда Стайн, розповідаючи про знайомство з Марі, малює її портрет:

Пікассо всі називали Пабло, а Фернанду — Фернанда, і Гійома Аполлінера всі називали Гійом, а Макса Жакоба — Макс, але Марі Лорансен всі називали Марі Лорансен... Вона була худа і незграбна, як середньовічна француженка з французького примітиву. Вона говорила високим голосом з красивими модуляціями...^[12].

Знайомство з Гійомом Аполлінером

В тому ж році Пікассо, який не сподівався, що між молодими людьми з'являться пристрасні почуття, познайомив її з Гійомом Аполлінером. Гійом Аполлінер так описував Лорансен в листі до однієї із знайомих:

Це паризька дитина... Вона вся сповнена дитячого чарівності. Уявіть собі, що вона прийшла провідати мене на вулиці Гро, проскакавши на мотузочці вздовж усього саду.^[13]

Стосунки закоханих були перемінними і повними протиріч. Лоранс, хоча і мала твердий характер, часто висловлювала незадоволення, не бажаючи терпіти не завжди адекватні вчинки коханого. Гійом декілька раз намагався порвати із дівчиною, проте знову повертався.^[14] По дорозі до дівчини, часто пересікав міст Мірабо. Саме з цим місцем і пов'язаний один із найкращих віршів«Міст Мірабо».

Любов сплива як та вода бігуча...^[15]

Здавалось, що роман має закінчитись законним шлюбом, однак постійні суперечки охолодили почуття Марі. Поет все сподівався, що кохання можна повернути. Кінцевий розрив відбувався у 1912 році: Гійом Аполлінер назавжди пішов від Марі Лорансен. Він присвячував їй вірші і став натхненником її картини «Аполлінер і його друзі» (1912), серед яких Пікассо і Гертруда Стайн.^[14]

Творчі пошуки

Протягом декількох років Марі брала участь у виставках кубістів, запозичивши у них деякі стильові риси. Однак кубізм по суті був чужим для жіночного і ліричного мистецтва Лорансен. В червні 1914 року вона одружилась із німецьким художником і бароном Отто фон Ветьєна, з яким познайомилась роком раніше у Монпарнасі. Після того, як розпочалась Перша світова війна подружжя поїхало до Іспанії. В Париж Марі Лорансен повертається у 1920 році. Тут вона розлучилась із чоловіком і починає будувати кар'єру незалежної художниці. З головою поринає у бурхливе артистичне життя Парижу 20-х років. Марі налагоджує стосунки з багатьма письменниками і поетами, твори яких ілюструє. Серед них найяскравіші: Поль Моран, Андре Жід, Марсель Жуандо, Жан Кокто, Сомерсет Моем. Лорансен також мала романтичні стосунки з жінками.^[16] Художниця займалася гравюрою і різьбою по дереву, відчувши вплив африканської скульптури. Вона стає популярною художницею, яка найбільш яскраво втілила естетику арт-деко. Її роботи на виставці декоративних мистецтв у 1925 році викликали захоплення глядачів. Марі Лорансен також малювала картини для театру Комеді-Франсез (1928) і балету, в тому числі для Російського балету Сергія Дягілєва^[17]. Віддаючи перевагу світло-рожевим і блакитним тонам, Марі Лорансен створила численні портрети жінок і дітей. Жіночі образи художниці, названі «істотами країни фей» надзвичайно чарівні. Свій талант спробувала й у книжковій графіці, створивши близько 30 ілюстративних циклів. Писала вірші під псевдонімом Луїза Лаланн. Померла Марі Лорансен у власному домі в Парижі 8 червня 1956 року.