Марія Уєвич-Галетович

Марія Уєвич-Галетович
хорв. Marija Ujević-Galetović
Народження20 жовтня 1933(1933-10-20)
Загреб, Савська бановина, Королівство Югославія
Смерть13 березня 2023(2023-03-13) (89 років)
 Загреб, Хорватія
(інсульт[1])
ПохованняПучища[2]
Країна Королівство Югославія
 Незалежна Держава Хорватія
 Югославія
 Хорватія
Жанрскульптура
живопис
НавчанняАкадемія красних мистецтв (1958) і Центральна школа мистецтв та дизайнуd
Діяльністьскульпторка
ВчительFrano Kršinićd
ПрацівникЗагребський університет
ЧленХорватська академія наук і мистецтв[3]
БатькоMate Ujevićd
Нагороди
CMNS: Марія Уєвич-Галетович у Вікісховищі
Ціль II (1981), Музей сучасного мистецтва (Загреб)[4].
Ціль II, вид збоку.

Марія Уєвич-Галетович (хорв. Marija Ujević-Galetović; 20 жовтня 1933(19331020), Загреб — 13 березня 2023, там само) — хорватський скульптор, також займається і живописом. Жила і працювала в Загребі.

Творчість

Роботами Марії Уєвич-Галетович переважно є портрети і статуї. Вона навчалася скульптурі в Центральному коледжі мистецтва та дизайну в Лондоні. З 1987 року Уєвич-Галетович викладає в загребській Академії витончених мистецтв, в якій вона отримала звання професора в 1995 році. Крім того, скульптор є активним членом Хорватської академії наук і мистецтв[5].

Марія Уєвич-Галетович — автор численних зовнішніх і внутрішніх публічних скульптур, у тому числі в містах: Вировитица, Врсар, Загреб, Марія-Бистриця, Синь, Црес, Рієка, Осієк, Лабин, Високо, Бихач і Нові-Сад. Серед її публічних скульптур найбільш відомі: Пам'ятник Мирославу Крлеже в Осієку, Пам'ятник Мирославу Крлеже в Загребі, Пам'ятник Аугусту Шеноа в Загребі, Бігун на набережній річки Сава в Загребі, Пам'ятник Франя Петричу в Цресе, Пам'ятник Якову Готовацу в Осоре і Пам'ятник Стерию-Поповичу в Нові-Саді[6].

В Уєвич-Галетович було безліч персональних виставок в Хорватії і за її межами, включаючи заходи в галереї «Форум» (Загреб, 1980 і 1992 роки), галереї «Себастьян» (Дубровник, 1981), галереї «Себастьян» (Белград, 1984), «Ex Granai della Repubblica a Zitellelle» (Венеція, 1991), Французької академії в Римі на віллі Медичі (Рим, 1991), HDLU (Загреб, 2005), хорватському посольстві в Італії (Рим, 2009) і галереї Мочибоб (Загреб, 2010).

Нагороди

  • Премія за проект Пам'ятника Селянському повстанню (Загреб, 1970).
  • Премія за проект Пам'ятника Козарі (Сараєво, 1971).
  • Перший приз за проект Пам'ятника Августу Цесарецу (Загреб, 1973).
  • Нагорода за Пам'ятник Мирославу Крлежі.
  • Премія Загребського салону (Загреб, 1982).
  • Хорватська премія триріччя в галузі скульптури (Загреб, 1986).
  • Премія за Пам'ятник Августу Шеноа (Загреб, 1987).
  • Премія міста Загреб (Загреб, 1989).
  • Премія Загребського салону (Загреб, 1990).

Література

  • Banov, Ivo Šimat, Marija Ujević Galetović (Kontura, 2007).

Примітки

  1. ↑ Pilski D. IN MEMORIAM: Marija Ujević Galetović: Nisam feministkinja, ja sam za diktaturu žena! — 2023.
  2. ↑ https://sjecanje.vecernji.hr/marija-ujevic-galetovicakademkinja/
  3. ↑ Хорватська академія наук і мистецтв — 1866.
  4. ↑ Sculpture Collection, Ujević – The Museum of Contemporary Art Zagreb. www.msu.hr. MSU Zagreb. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 марта 2018.
  5. ↑ Croatian Academy of Sciences and Arts Official Website [Архівовано 2011-07-21 у Wayback Machine.], (accessed, 21/02/2011).
  6. ↑ Dugandžija, Mirjana (26 лютого 2002). 'Sve što znam o Evi' - Aktovi Marije Ujević ["All I know about Eve" - Marija Ujević nudes] (Croatian) . Nacional. Архів оригіналу за 2 июля 2012. Процитовано 26 марта 2018.

Посилання

  • Nina Ožegović (3 вересня 2007). Kiparstvo nije samo za muškarce [Sculpting isn't just for men] (хорв.) . Nacional. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 26 березня 2018.