Франческо Патріці

Франческо Патріці
Народився25 квітня 1529[4][5]
Црес, Приморсько-Ґоранська жупанія, Хорватія[3][4]
Помер6 лютого 1597(1597-02-06)[1][2][…] (67 років)
Рим, Папська держава[6][3][4]
Країна Венеційська республіка
Місце проживанняЦрес[3]
Венеція[3]
Інгольштадт[3]
Анкона[3]
Кіпр[3][5]
Феррара[4]
Модена[4]
Рим[5]
Діяльністьфілософ, перекладач, поет, викладач університету, письменник наукової фантастики, трейдер, друкар
Alma materПадуанський університет[3][4]
ВчителіBernardino Tomitanod, Marcantonio Genuad, Lazarus Buonamicid і Francis Robortellod
Відомі учніТарквінія Мольдза
Знання мовлатина[7][3], італійська[7][8][3] і грецька[3]
ЗакладФеррарський університет[3][4] і Римський університет ла Сапієнца[3]
ЧленствоАкадемія делла Круска[3] і Accademia Venezianad[3]
Magnum opusLa città feliced[3], Discussiones peripateticaed[3], Nova de universis philosophiad[3][4], Della historia diece dialoghid[3], Della poeticad[3][4], Della nuova geometriad[3], Magia philosophicad[3], Paralleli militarid[3], Della retorica dieci dialoghid[4], L’amorosa filosofiad[4], Delfino overo del Bacciod[4] і Philosophiae de rerum naturad[5]
Конфесіякатолицька церква

Франч́еско Патр́іці (хорватською — Фране Петрич, італ. Francesco Patrizi (Patrizzi), хорв. Frane Petrić, 1529—1597) — італійський філософ епохи пізнього Відродження, критик аристотелізму. Походив з міста Керсо (сучасний Црес, Хорватія).

Викладав в університетах Феррари (з 1578) та Риму (з 1592). Серед основних творів: «Нова філософія всесвіту» (Nova de Universis philosophia) (1591), «Поетика» (Della poetica) (1582). Написав також низку творів проти аристотеліків, з риторики, історіографії.

У своїх праці «Нова філософія…» він зосередив увагу на різних філософських, наукових, мистецьких та літературних питаннях. Патріці, як і деякі інші мислителі пізнього Відродження (наприклад, Галілео Галілей), дійшов висновку, що досягнення математики та фізики повинні бути застосовані для розвитку сучасної науки. Його дослідження історії античної та середньовічної філософії стали ґрунтом для висловлення власної позиції, а тексти досліджень дозволили сучасникам та майбутнім ученим поглянути на філософію в новий спосіб. Патріці підкреслював, що вивчення історії філософії є невід'ємно складовою філософської науки.

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б Palumbo M. Dizionario Biografico degli Italiani — 2014. — Vol. 81.
  2. ↑ а б Каталог фантастичної літератури Вежетті
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н Library of Croatian philosophers
  5. ↑ а б в г Хорватська Вікіпедія — 2003.
  6. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118641522 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  8. ↑ CONOR.Sl