Тарквінія Мольдза

Тарквінія Мольдза
Народилася1 листопада 1542[1]
Модена, Емілія-Романья
Померла8 серпня 1617(1617-08-08)[1][2] (74 роки)
Модена, Емілія-Романья
Діяльністькомпозиторка, співачка, письменниця, поетеса, натуралістка, музикантка
ВчителіФранческо Патріці
Знання мовіталійська, латина і іврит
Роки активності1583 — 1589
БатькоCamillo Molzad
РодичіFrancesco Maria Molzad[1]

Тарквінія Мольдза (1 листопада 1542 — 8 серпня 1617) — італійська співачка, поетеса, диригент, композитор і натурфілософ.[3][4] Її вважали великою віртуозою. Вона брала участь у знаменитому Жіночому концерті[en], хоч співала чи тренувала, не зрозуміло.[5] Також вона грала на альті-бастарді[en].

Ранні роки життя та освіта

Мольдза народилася в Модені, онука[6] поета Франческо Марія Мольдза, і дочка Камілли та Ізабелли Колумбі.[7] Її батько погодився, що вона повинна мати таку ж освіту, як і її брати, і вона вивчала грецьку, латинську, іврит та філософію до шістнадцяти років. Навчалась у вченого Джона Політіано та поета Френсіса Патріціо, а астрономію вивчала у математика Антонія Гуаріні.[8] У 1560 році вона вийшла заміж за Паоло Порріно, який підтримав її повернення до школи, де вона навчалася у Франческо Патріці. Вона овдовіла у 1579 році..

Музична кар'єра

До 1583 року вона проживала у Феррарі як офіційна «прийомка» герцогині Маргарити Гонзаги д'Есте(Margherita Gonzaga d'Este), де вона була відомим виконавцем, диригентом і композитором. Мольдза була звільнена з посади в 1589 році й повернулася в Мантуа, коли її звинуватили в романі з фламандським композитором Гіакесом де Вертом[en]. Нижнє дворянство (якими вважали «прийомок») не повинно було залучати себе до представників класу слуг (якими вважались незначні композитори, такі як Верт).[9][10] Вона стверджувала, що її стосунки з Вертом були дружніми, а не сексуальними.[11]

Література

Мольдза писала вірші латиною та тосканським діалектом; вона також писала есе.[8]

Літературно-художні уявлення

Їй присвячено багато художніх творів. Франческо Патріці писав про її спів у своєму трактаті «L'amorosa filosofia», і вона, мабуть, перша співачка, чию біографію опублікували (Opuscoli inediti di Tarquinia Molza modenese Д. Ванделлі).

Її ім'я з'являється серед тих, хто був представлений на Heritage Floor Джуді Чикаго «The Dinner Party»[en].[12]

Відзнаки

Мольдза отримала римське громадянство в 1600 році, єдина жінка, яка мала громадянство. В указі зазначалося, «хоча Сенат ніколи не приймав жінок до числа громадянства … [постановлено, що] Тарквінія Мольдза з Модени буде зарахована до числа найзнатніших громадян із титулом l'Unica, який раніше не присвоювався будь-кому, визнаючи її особливі чесноти та заслуги».[7]

Примітки

  1. ↑ а б в г Catelli N. Dizionario Biografico degli Italiani — 2011. — Vol. 75.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Drinker, Sophie (1999). Music and women : the story of women in their relation to music (вид. [Reprinted]). New York: The Feminist Press at the City Univ. of New York. с. 222. ISBN 978-1558611160.
  4. ↑ Ogilvie, Marilyn Bailey (1986). Molza, Tarquinia. Women in science : antiquity through the nineteenth century : a biographical dictionary with annotated bibliography (вид. Reprint.). Cambridge, Mass.: MIT Press. с. 139. ISBN 978-0262650380.
  5. ↑ The Grove article on Tarquinia Molza says that she did not sing with them, however the «Women in Music» article says she did sing with them.
  6. ↑ Riley, Joanne (1987). Tarquinia Molza (1542 - 1617): A Case Study of Women, Music and Society in the Renaissance. У Zaimont, Judith Lang; Overhauser, Catherine; Gottlieb, Jane (ред.). The musical woman : an international perspective, volume II, 1984-1985. Westport, Conn.: Greenwood Press. с. 470–493. ISBN 978-0313235887.
  7. ↑ а б Jaffe, Irma B. and Gernando Colombardo (2002). Shining Eyes, Cruel Fortune: The Lives and Loves of Italian Renaissance Women Poets. New York: Fordham University Press. с. 311. ISBN 978-0823221806.
  8. ↑ а б Mossman, Samuel (1870). Gems of Womanhood, Or, Sketches of Distinguished Women in Various Ages and Nations. Edinburgh: Gall & Inglis. с. 135.
  9. ↑ Newcomb, Anthony. Molza, Tarquinia. Oxford University Press. Процитовано 24 травня 2014.
  10. ↑ Fenlon, Iain. Wert, Giaches de. Oxford University Press. Процитовано 24 травня 2014.
  11. ↑ Project Continua. Tarquinia Molza. Архів оригіналу за 3 February 2014. Процитовано 1 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-03 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Elizabeth A. Sackler Center for Feminist Art: The Dinner Party: Heritage Floor: Tarquinia Molza. Brooklyn Museum.

Література

  • Stevenson, Jane. Women Latin Poets (Oxford, 2005), 288-91.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тарквінія Мольдза