Марцінків Руслан Романович
Русла́н Рома́нович Марці́нків (нар. 22 листопада 1979, місто Бобровиця, Чернігівська область) — український політик, міський голова Івано-Франківська (з 2015). Народний депутат України VII скликання. Член партії Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Лауреат Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (2009)[1]. Марцінків закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка[джерело?], де здобув ступінь магістра права. Після закінчення університету працював юристом та викладачем права. Активно займається громадською діяльністю та благодійністю, особливо у сфері допомоги молоді та соціально незахищеним верствам населення[джерело?]. У своїй політичній діяльності Марцінків відстоює ідеї націоналізму та патріотизму, виступає за розвиток місцевого самоврядування та децентралізацію влади. БіографіяНародився на Чернігівщині в родині лікаря, уродженця Отинії Івано-Франківської області. Навчався у Бобровицькій середній школі, пізніше, коли батьки переїхали жити і працювати в місто Надвірну Івано-Франківської області — в Надвірнянському фізико-математичному ліцеї (1992—1996). Дружину звати Оксана. Батько двох дітей: сина Святослава та доньки Соломії. Визначитися із життєвою позицією йому допоміг «ПЛАСТ». В цій організації пройшов шлях від рядового виховника до керівника організації у Чернівецькій та Івано-Франківській областях. Освіта й наукова діяльність
Кар'єра
Парламентська діяльністьЗ 12 грудня 2012 — народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Свобода», № 20 в списку. Член комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики. Уповноважений парламентської фракції ВО «Свобода» по Чернігівській області. На посаді міського головиНа місцевих виборах 2015 року подався у мери Івано-Франківська від ВО «Свобода». У першому турі посів друге місце з 19850 голосами (23,69 %), і разом з Ігорем Насаликом від БПП «Солідарність» (23393 голоси, 27,92 %) вийшов у другий тур.[5] У другому турі, що відбувся 15 листопада 2015, посів перше місце (37714 голосів, 54,82 %).[6][7] Напередодні місцевих виборів у 2020 році проводилося опитування соціологічною групою «Рейтинг». 90 % опитаних загалом були задоволені діяльністю Марцінківа на посаді мера, та більше як 80 % збиралися підтримати його на місцевих виборах.[8] 16 вересня 2020 року Марцінківа офіційно висунули як кандидата на пост мера Івано-Франківська від партії ВО «Свобода»[9]. У жовтні 2020 року на місцевих виборах в Івано-Франківську понад 84 % виборців переобрали Руслана Марцінківа міським головою. У серпні 2021 року всупереч Конституції України оголосив про впровадження в школах міста Івано-Франківськ уроків християнської освіти[10]. Погляди та скандалиПропозиції1 січня 2020 року міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків запропонував міському голові Конотопа Артему Семеніхину встановити у 2020 році найсхідніший в Україні (за 40 км від кордону з Росією) пам'ятник Степану Бандері у місті Конотоп[11]. Гомофобні заявиЄ противником абортів, а також автором гомофобного[12][13] висловлювання у відповідь на «Фестиваль рівності», що пройшов 19 березня 2016 року у Львові[14][15]
У 2022 року під час інтерв'ю Марцінків заявив, що не змінив свої погляди щодо можливості ЛГБТК+людей брати участь у захисті України[16]. Звинувачення у сегрегації ромівУ квітні 2020 року під час місцевої наради про боротьбу з COVID-19 Марцінків доручив правоохоронцям вивезти з міста групу ромів, прописаних в іншій області, які, за його словами, чіплялися до перехожих, порушували умови карантину й обурився, що їх «не запакували і не вивезли» раніше. Ці слова викликали обурення серед правозахисників та представників ромських організацій, керівників Харківської правозахисної групи, Української Гельсінської спілки з прав людини, посольства США в Україні, також своє занепокоєння висловила моніторингова місія ООН з прав людини. Голова Національної поліції Ігор Клименко заявив про відкриття провадження через вислови Руслана Марцінківа[17][18][19]. Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia