Марцель Гайстер
Марцель Гайстер (нім. Marcel Heister, нар. 27 липня 1992, Альбштадт) — німецький футболіст, лівий захисник клубу «Лудогорець». Ігрова кар'єраНародився 27 липня 1992 року в місті Альбштадт. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Гаммертінген», «Ройтлінген» та «Гоффенгайм 1899». З 2011 року став виступати за резервну команду «Гоффенгайму» у Регіоналлізі[1][2], взявши участь у 26 матчах чемпіонату, втім до першої команди так і не пробився. В кінці серпня 2012 року Гайстер перейшов у хорватський «Задар», підписавши чотирирічний контракт до кінця червня 2016 року[3]. 1 вересня 2012 року Марцель дебютував у професійному футболі, зігравши у матчі чемпіонату проти клубу «Істра 1961» (1:1), в якому вийшов на 78-й хвилині замість Маріо Білена[4]. Загалом відіграв за команду з Задара наступні два сезони своєї ігрової кар'єри, за час якої був переведений з позиції лівого вінгера, на якій грав в юнацькому футболі, на позицію лівого захисника, яка стала його основною на дорослому рівні[5] . На початку 2014 року уклав контракт з іншим місцевим клубом клубом «Істра 1961», у складі якого провів наступні два з половиною роки своєї кар'єри гравця. З сезону 2014/15 став основним гравцем команди, за яку провів загалом 64 гри чемпіонату і забив 3 голи. З 15 липня 2016 року два сезони захищав кольори ізраїльського клубу «Бейтар» (Єрусалим). Граючи у складі єрусалимського «Бейтара» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. 4 липня 2018 року він підписав контракт з угорським «Ференцварошем»[6]. У 2019 році він допоміг команді виграти чемпіонат, а через рік повторив досягнення. Станом на 6 жовтня 2020 року відіграв за клуб з Будапешта 50 матчів в національному чемпіонаті. 20 червня 2023 року перейшов до складу болгарського «Лудогорця». Титули і досягнення
Особисте життяГайстер частково хорватського та придунайського швабського походження, а його бабуся і дідусь по батькові Йозеф Гайстер та Даніка Марич переїхали разом із батьком Лукасом до Німеччини з хорватського містечка Церна[7]. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia