В 1926 році в районі проживало близько 41 тис. мешканців. З них близько 70 % — поляки, 20 % — українці і 7 % — німці. Поміж сільрад району 30 було польських, дві українські й одна німецька[7].
У районі було 55 польських шкіл, 80 бібліотек і хат-читалень. Польськомовна газета «Marchlewszczyzna Radziecka» виходила накладом 25 тис. примірників. До початку комуністичних гонінь у 1930-х рр. у районі діяли три костели, дві каплиці, чотири парохи, зареєстровано 15 римо-католицьких громад.
У 1930-х роках Мархлевський район та його населення, в першу чергу духовенство, свідомі поляки та міцні господарники зазнали репресій. Колективізація у польському нацрайоні йшла мляво — якщо по Україні станом на 1932 рік було примусом колективізовано вже 61,5 % господарств, то тут лише 16,9 %. У 1935 році національний район поляків узагалі був ліквідований[8][9], а більшу частину поляків було депортовано до Казахстану. Мархлевськ був перейменований спочатку на селище Щорськ (1939 р.), а 1944 року селищу повернули історичну назву.[10][11]
↑
Постанова Президії ЦВК УСРР 26
вересня 1935 (3 жовтня 1935) "Про Мархлевський та Пулинський райони Київської області"(з грифом «В пресі не публікувати»)
↑Административно-территориальное деление союзных республик / Отв. ред.: П. В. Туманов. — Доп. к 3-му изд. (к справ. вып. 1941 г.: Изменения 01.01.1941 – 01.10.1944). — М. : Известия Советов депутатов трудящихся СССР, 1944. — С. 108.(рос.)