Мартиш Василь

о. Василь Мартиш
ПсевдоСв. священномученик Василій
Народився20 лютого 1874(1874-02-20)
c. Тератин
Помер4 травня 1945(1945-05-04) (71 рік)
с. Тератин
·розстріл
ПохованняВаршава
КраїнаПольща Польща Російська імперія
Національністьукраїнець
Діяльністькапелан Війська Польського
Alma materХолмська духовна семінарія
Титулпротоієрей
Військове званняполковник
КонфесіяППЦ
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)

Василь Мартиш (пол. Wasyl (Bazyli) Martysz; *20 лютого 1874 — †4 травня 1945) — православний священник, протопресвітер[1] і священномученик Української православної церкви.

Життєпис

Народився у селі Тератин, Грубешівського повіту Люблінської губернії Російської імперії, на Холмщині (Закерзоння) 20 лютого 1874 року, у родині судді.

Закінчивши Холмську духовну семінарію. Незабаром після закінчення отець Василь одружився, а 10 грудня 1900 р. був висвячений в сан священника. Пізніше був направлений для проведення місіонерської роботи на Аляску. По поверненні в Європу о. Василь став у 1912 р. настоятелем православної парафії у Сілезії.

В часі Першої світовії війни отець Мартиш з родиною знайшов притулок в Москві, у Монастирі Св. Андроніка[ru]. У 1919 р. його родина повернулася на рідні терени, де він приступив до організації православних капеланів у польському війську, за що 7 грудня 1925 р. отримав нагороду офіцерський хрест Орден Відродження Польщі[2] і військове звання полковника, був на чолі військових священиків[1]. На цій посаді він прослужив 25 років.

Брав активну участь у богослужіннях воїнам Армії Української Народної Республіки, які перебували в таборах інтернованих у Польщі після поразки Української державності. 8-го липня 1921 р. провів Літургію українською мовою для більш ніж 5000 інтернованих вояків. Також активно займався організацією і підготуванням священників в цих таборах.

Закінчив свою службову діяльність у 1936 р. у віці 62 років, і повернувся у своє рідне село Тератин.

У Велику П'ятницю, 4-го травня 1945 р. до хати о. Василя увірвався польський націоналістичний відділ під керівництвом Збіґнєва Ґури — псевдо «Яцек». Священика катували протягом 4 годин, після чого застрілили.

Похорони Василя Мартиша очолив о. Іван Левчук в Холмi а поховання відбулося в с. Тератині. В жовтні 1963 р. о. Василя перепоховали на православному кладовищі на Волі в Варшаві, де поховані й ветерани Армії Української Народної Республіки.

У 2003 р. його Святі Мощі були перенесені до Церкви Івана Ліствичника поруч із цвинтарем, а 7-8 червня того ж року він був причислений до лику Святих у м. Холмі.

Примітки

  1. ↑ а б Михалевич Віктор, Духівництво у військових структурах: історичний досвід і сучасністьPDF, 2012 р. // «Волинь і волиняни у Другій світовій війні: збірник наукових праць». —— С.130.
  2. ↑ (англ.)New Martyr Archpriest Vasily Martysz [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]

Посилання