Протопресвітер

Протопресві́тер (від дав.-гр. πρῶτος — перший) — сан священника у християнстві[1], старший над пресвітерами[2]. В окремих автокефальних православних Церквах є аналогом сану протоієрея. В інших (зокрема в УПЦ), є почесним титулом — вищим званням для особи білого духовенства (одружених священників). Подібно до того як архімандрит є вищим пресвітерським званням в чорному духовенстві (монашествуючі священники). Аналогічні назви цього титулу з ідентичними функціональними обов'язками в українській мові — це протоієрей (від «ієрей») старший над ієреями, архіпресвітер, протопіп (від «піп»), протопоп[2]. Слов'янський відповідник цього терміна — благочинний, котрий є помічником єпископа у нагляді за парафіяльними церквами й виконання наказів церковної влади, займається адміністративно-судовими справами[3][4]. Свящинники в католицтві та православії одночасно є ієреями та пресвітирами (виключення з правила — диякони та єпископи). Розрізняють благочинних (пропресвітерів, протоієреїв) — парафіяльних, монастирських, старших[3][4]. У протестантизмі (не в усіх деномінаціях) використовують поняття «пресвітер» без права використання — «ієрей», тому нема в протестантизмі титулу — протопресвітер, протоієрей, архіпресвітер, благочинний.

Сан протопресвітера є в Українській греко-католицькій церкві. Відповідно існує поділ юрисдикції єпископа на протопресвітерства[5][6], що мають свою історію до 1772 року[7].

У Елладській православній церкві є сан протопресвітера, наприклад — керівник Центру патристичних видань в Афінах Іоанн Діотіс[8].

У Болгарській православній церкві протосинкел Софійській митрополії є протопресвітер Ангел Ангелов[9].

В УПЦ і РПЦ після 1917 року присвоюється в одиноких випадках священникам як нагорода за особливі заслуги за ініціативи й рішенням Патріарха Московського[10], і не є окремим ступенем Священства.

Капеланство

12 червня 1890 р. Височайше затверджено «Положення про управління церквами і духовенством військового і морського відомств^[ru]» в Російській імперії. Засновулися звання протопресвітера військового та морського духовенства, у віданні якого перебували всі церкви полків, фортець, військових шпиталів та навчальних закладів.

Відомі протопресвітери

• Протопресвітер Гавриїл Костельник
• Протопресвітер Олександр Шмеман
• Протопресвітер Йоан Меєндорф^[en]
• Протопресвітер Стефан Сагін
• Протопресвітер Сукачів Василь
• Протопресвітер Пятаченко Павло
• Протопресвітер Павло Пащевський

* Протопресвітер Матвей Стаднюк

Примітки

1. «Новий тлумачний словник української мови», укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, вид. «Аконіт», К., 2000 р. — Т.3 — С.824 (ОБЕ-РОБ), — ISBN 966-7173-02-X.
2. Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С.265-266 — ISBN 966-529-005-3
3. Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С.37 — ISBN 966-529-005-3
4. «Новий тлумачний словник української мови», укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, вид. «Аконіт», К., 2000 р. — Т.1 — С.157 (А-Є), — ISBN 966-7173-02-X.
5. Протопресвітер Архієпархії [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.], Офіційний медіаресурс Івано-Франківської Архієпархії Української Греко-Католицької Церкви
6. Протопресвітерства [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.], Київська Архиєпархія УГКЦ
7. Протопресвітерства Київської єпархії в 1772 році. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.
8. (рос.)Издатель собрания творений греческих церковных писателей удостоен высокой награды Русской Православной Церкви. Патриархия.ru. 24 сентября 2012 г. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 1 грудня 2014.
9. Керуючий справами УПЦ зустрівся з Патріархом Болгарським Неофітом. Украинская Православная Церковь (Московсковского патриархата). 10 февраля 2017 г. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 11 лютого 2017.
10. (рос.)Иерархические награды Русской Православной Церкви. Официальный сайт Московской патриархии.

Джерела

• Словник іншомовних слів за ред. О. С. Мельничука. — 2-е видання, випр. і доп. К.: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1985—966с.
• (рос.)«Протопресвитер [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.]» // Словарь русского языка: В 4-х т. / РАН, Ин-т лингвистич. исследований; Под ред. А. П. Евгеньевой. — 4-е изд., стер. — М.: Рус. яз.; Полиграфресурсы, 1999.
• Протопресвитер // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXVa. — С. 559. (рос. дореф.)
• Протоиерей // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXVa. — С. 542. (рос. дореф.)
• Благочинный // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IV. — С. 60-61. (рос. дореф.)
• (рос.)«Протопресвитер [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.]» // «Толковый словарь русского языка» под редакцией Д. Н. Ушакова (1935—1940).
• (рос.)«Протопресвитер [Архівовано 6 вересня 2018 у Wayback Machine.]» // Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А. Н., 1910 г.
• (рос.)«Протопресвитер» // Новый толково-словообразовательный словарь русского языка, Т. Ф. Ефремова.
• (рос.)«Протопресвитер» // Энциклопедический словарь, 1998 г.
• (рос.)Положение о наградах Русской Православной Церкви. Иерархические награды Русской Православной Церкви, II.3.

Посилання

• Протопресвітер // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1527. — 1000 екз.

• Правильник протопресвітера УГКЦ [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.]
• (рос.)Протопресвитер [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.] // Азбука веры (православное общество)
• (рос.)Протопресвитер [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.] // Древо (открытая православная энциклопедия)