Марко Ігор Іванович
Ігор Іванович Марко (нар. 29 червня 1965, Червоноград, Львівська область — пом. 16 листопада 2006, Рівне, Рівненська область) — український мотогонщик, брав участь у змаганнях зі спідвею. Багаторазовий чемпіон України в особистому заліку, чемпіон України в командному заліку. Майстер спорту міжнародного класу. Чемпіон Європи серед юніорів, чемпіон СРСР серед юніорів, володар Кубку дружби, багаторазовий чемпіон СРСР в командному заліку, чемпіон СНД в командному заліку, чемпіон відкритого командного чемпіонату Росії, чемпіон командного чемпіонату Фінляндії. БіографіяІгор Марко народився 29 червня 1965 року в Червонограді. Завдяки старшому брату потрапив у секцію мотокросу. Після смерті брата Ігор зацікавився мотокросом. З 13 років почав займатися спідвеєм. Першим тренером Ігоря Марка був володар кубка СРСР 1980 року, чемпіон СРСР 1981 року на 1000-метровому треку Анатолій Миронов. У 1978 році 13-річний Ігор Марко зайняв третє місце в особистій першості Львівської області із зимового мотокросу. Згодом був запрошений до рівненського клубу «Сигнал». Триразовий чемпіон Радянського Союзу в командному заліку 1985, 86-го та 87-го років. У 1986 році завоював титулу чемпіона Радянського Союзу в особистому заліку серед юніорів та володаря кубка соціалістичних країн. У тому ж році на рівненському мототреці здобув титул Чемпіона Європи серед юніорів. З того часу жив у Рівному. Став чемпіоном СНД у командному заліку в 1992 і 1996 роках. Ігор Марко неодноразовий фіналіст континентальних фіналів Чемпіонату Світу. Неодноразово стартував у командній першості Росії. Починав у Владивостоку, пізніше — в тольяттінській «Мега-Лада» і чемпіонський титул 1996 року, потім виступав за «Салават» з однойменного міста. Дорожньо-транспортні пригоди за участю мотогонщикаВесною 2006 року у Рівному зіткнувся з рекламним щитом, намагаючись уникнути зіткнення з зустрічним автомобілем. Ігор Марко і його пасажирка провели кілька днів в лікарні. 9 червня того ж року Ігор, що був за кермом «Chevrolet», неподалік Рівненської обласної лікарні не пропустив автомобіль марки «Škoda», яка належала міліції. Спідвеїст з переломами потрапив у лікарню, а його пасажир Віктор Сурхаєв, який був у 1980-ті роки гонщиком рівенської команди «Сигнал», загинув. Двоє працівників УМВС одержали незначні травми, а водій «Škoda» потрапив до лікарні.[1] Смерть3 листопада 2006 року у Рівному на території школи випадковими перехожими Ігор був знайдений з тяжкими травмами голови. Через два тижні, 16 листопада, Ігор Марко помер. 18 листопада 2006 року на рівненському «Мототреці» відбулося прощання зі спідвеїстом.[1][2] Похований на цвинтарі «Молодіжне» міста Рівне. У день похорону Ігоря була проведена акція «Салют пам'яті Ігоря Марко». У Салаваті, Октябрському, Даугавпілсі і по всій Австралії, о 14.00 за київським часом, усі, хто не зміг взяти участь у похороні Ігоря, ревом своїх моторів попрощалися з великим майстром спідвею. Пам'ять19 червня 2015 року у виставковій залі Міського Будинку Культури (парк Шевченка) за підтримки міської влади була відкрита виставка пам'яті Ігоря Марка.[3] Титули та досягненняІгор Марко — чемпіон у командному заліку України (у складі червоноградської команди «Технікс»), Росії (у складі «Мега Лада»-1), Фінляндії (у складі «Нева», Санкт-Петербург), СРСР (у складі рівненського «Сигналу»), СНД (у складі команди «Фантастика», Рівне). Європа і світ
СРСР та СНД
Україна
Команди, за які виступавУкраїна«Строитель» (Червоноград), «Технікс» (Червоноград), «Галметал» (Червоноград), «СКА-Спідвей» (Львів), «Спідвей-Клуб Трофимов» (Рівне), «Рівне-Україна» (Рівне), «Ситал» (Володимирець). Росія«Восток» (Владивосток) (1994—1995), «Мега-Лада» (Тольятті) (1996—1997), «Салават» (Салават) (2001—2004), «Нева» (Санкт-Петербург). Польща«CemWap» (Ополе) (1996), «Wybrzeze» (Гданськ) (1997 год), «LKZ» (Люблін) (1998 год), «GKM» (Грудзьондз) (2002), «KSZ» (Коросно) (2003). Латвія«Локомотив» (Даугавпілс). Див. такожОсобистий чемпіонат України зі спідвею Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia