|
Мар'ян Ожеховський
Мар'ян Одон Ожеховський (пол. Marian Odon Orzechowski; 24 жовтня 1931, Радом — 29 червня 2020, Вроцлав[4]) — польський політик, історик і політолог, ідеолог ПОРП, член партійно-державного керівництва ПНР. У 1980-х роках — член політбюро, секретар ЦК ПОРП, міністр закордонних справ ПНР. Активний учасник протиборства ПОРП з рухом «Солідарність» у 1980—1981 роках. З кінця 1980-х років — представник реформаторського спрямування у ПОРП, учасник Круглого столу, один з засновників Соціал-демократії Республіки Польща. Освіта та спеціалізаціяЗакінчив Вроцлавський університет, проходив також навчання у СРСР. У 1955 році пройшов стажування у Ленінградському держуніверситеті[5]. У 1960 році захистив докторську дисертацію на факультеті філософії й історії Вроцлавського університету. Спеціалізувався на політичній історії, особливо Тешинської Сілезії. У 1971—1975 роках — ректор Вроцлавського університету. Партійно-ідеологічна кар'єраОжеховський зробив кар'єру в ідеологічному апараті урядущої компартії. Вступив до ПОРП у 1955 році, з 1966 року — член ЦК. Дотримувався ортодоксально-комуністичних позицій. Займався історико-теоретичним журналом ЦК ПОРП «Z Pola Walki». Як ідеологічний функціонер, у 1980—1981 роках брав активну участь у протиборстві ПОРП з рухом Солідарність, займав жорстку позицію щодо опозиційної профспілки:
У жовтні 1981 року, напередодні силового зіткнення, Ожеховський обійняв посаду секретаря ЦК ПОРП з ідеології. Був ідеологом воєнно-партійного режиму, встановленого 13 грудня 1981 року. Секретарську посаду він залишив у 1983 році, під час скасування воєнного стану. У 1984—1986 роках — ректор Академії суспільних наук при ЦК ПОРП. У 1985 році обійняв посаду міністра закордонних справ ПНР в уряді Збіґнєва Месснера, залишався на посаді до 1988 року[7]. З 1986 року — член політбюро ЦК ПОРП, з 1988 року — знову секретар ЦК і голова ідеологічної комісії ЦК. Зміна курсуЗ другої половини 1980-х років, на тлі перебудови у СРСР почав змінювати свій політичний імідж. Як і раніше позиціюючись як прихильник жорсткої лінії, він поступово дистанціювався від консервативного «партійного бетону» (цю групу у керівництві країни уособлював, зокрема, його попередник у МЗС Стефан Ольшовський)[8], підтримував реформістські установки генерала Ярузельського[9]. Восени 1988 року підтримав курс Ярузельського-Кіщака на компроміси з «Солідарністю». На пленумі ЦК ПОРП, який відбувся у грудні 1988 року — січні 1989 року, рішуче виступив за переговори з опозицією, і цим зміцнив свої позиції в оточенні Ярузельського. Після усунення ортодоксу Тадеуша Порембського став партійним куратором системи освіти. У лютому — квітні 1989 року брав участь у Круглому столі з опозицією. Відіграв помітну роль у досягненні домовленостей щодо політичних реформ — запровадження інституту президентства, легалізації «Солідарності», допущенні опозиції до «напіввільних» виборів. Мета керівництва ПОРП при цьому полягала у запобіганні масовим страйкам і поділу з опозицією відповідальності за непопулярні заходи у соціально-економічній політиці[10]. На альтернативних виборах у червні 1989 року Ожеховському, на відміну від багатьох інших представників керівництва ПОРП, вдалося обратися до сейму. Балотуючись від Кошалінського округу, він значно випередив представника консервативного крила партії Казімєжа Циприняка[11]. Окрім іміджевого виграшу, Ожеховському допомогла відсутність його прізвища у «національному списку», затвердженого керівництвом ПОРП, який виборці піддали обструкції[12]. Але загалом вибори продемонстрували масову підтримку «Солідарності» та відторгнення ПОРП. У новій політичній ситуації подальше панування ПОРП стало неможливим, і наприкінці серпня було сформовано перший некомуністичний уряд ПНР на чолі з Тадеушем Мазовецьким. Ожеховський очолив депутатський клуб ПОРП, став останнім парламентським керівником в історії польської компартії. Він всіляко демонстрував розуміння нових умов і лояльність до нової влади[13]. Відхід з політикиУ січні 1990 XI з'їзд ПОРП ухвалив рішення про самоліквідацію партії. Ожеховський взяв активну участь у заснуванні Соціал-демократії Республіки Польща, створеної номенклатурними реформаторами на кадровій основі колишньої компартії. Деякий час був головним ідеологом «пост-ПОРП», виступав з соціал-демократичних позицій, але не користувався у суспільстві розумінням і довірою. Його політичний вплив ґрунтувався на близькості до Ярузельського, тому відхід генерала спочатку від партійного керівництва[14], потім від політики взагалі послабив позиції прихильника. Поступово Ожеховський також залишив політику. Займався викладацькою діяльністю у Варшаві та Лодзі[15]. Твори
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
