|
Маноліс Каломіріс
Маноліс Каломіріс грец. Μανώλης Καλομοίρης; 14 грудня 1883, Смірна,— 3 квітня 1962, Афіни) — грецький композитор та педагог, дійсний член Афінської академії наук (з 1945 — став першим музикантом серед її членів), засновник новогрецької музичної школи. Біографічні відомостіНавчався в Афінах та Константинополі, потім Віденській консерваторії, де його педагогами були Герман Ґреденер (по класу теорії), А. Штурм (по класу фортепіано) та Євсевій Мандичевський[7]. Від 1906 до 1910 викладав у Харківському музичному училищі Російського музичного товариства (це училище було далеким попередником сучасного Харківського університету мистецтв), а в 1911—1919 — в Афінській консерваторії. 1919 року заснував Еллінську консерваторію і був її директором до 1926, а тоді заснував Національну консерваторію в Афінах, яку теж очолював (до 1948 року). Також був директором Національного оперного театру. Від 1936 до 1957 був головою Спілки грецьких композиторів. Свій перший значний твір — Грецьку сюїту для оркестра (Ρωμέικη Σουίτα) — Каломіріс написав у Харкові в 1907 році (пізніші редакції: 1910 та 1936). Він також брав участь у музичному житті міста (див. наприклад, у «Харьковских губернских ведомостях» від 16 січня 1907 нотатку про фортепіанний концерт, який він дав). Музиці Каломіріса властива мелодична виразність та винахідливість оркестрування. Значний вплив на його творчість мали Ріхард Ваґнер та Микола Римський-Корсаков, а також традиційний грецький народний мелос. Вважається, що саме Каломіріс своєю оперою «Старший майстер», виставленою 1916 року в Афінах[8], поклав початок сучасному грецькому оперному мистецтву[9]. Крім п'яти опер, трьох симфоній, кількох інших симфонічних та камерних творів, написав низку музично-критичних праць, підручник із теорії музики та автобіографію. Найважливіші твориОпери
Симфонії
Інші симфонічні твори
Камерна музика
Каломірісу також належать твори для фортепіано (11 опусів; деякі оркестровані) й численні вокальні твори, як сольні з акомпанементом (21 опус, в тому числі близько 80 пісень для голосу та фортепіано), так і хорові (24 опуси). Кілька його оркестрових творів також передбачають участь співаків, зокрема видатний пісенний цикл «Чарівні трави» («Μαγιοβότανα», 1908–1914). Джерела
Посилання
Виноски
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
