Малиновський Микола (1799–1865)
Мико́ла Малино́вський (пол. Mikołaj Malinowski, лит. Mikalojus Malinovskis, 17 грудня 1799 — 29 червня 1865) — історик, археограф, видавець документів з історії Великого князівства Литовського та Речі Посполитої (Польщі, Литви, України, Білорусі). ЖиттєписНавчався у Віленському університеті, учень Готфріда Ернста Гроддека та Йоахима Лелевеля. Був членом таємного товариства філаретів, обраний головою «синього» відділення товариства. З листопада 1823 по квітень 1824 року за участь у таємному студентському товаристві перебував ув'язнений під слідством і судом. Уникнувши заслання, жив у Вільні, друкувався в місцевій періодичній пресі, входив до складу Віленської археологічної комісії. З 1859 року Микола Іванович Малиновський був дійсним членом особового складу Музею Старовини Віленської археологічної комісії. Надрукував близько десяти наукових статей. Посмертно опубліковано його спогади (Краків, 1907). Найважливішим внеском у науку вважається видання історичних джерел - "Хроніки" Мацея Стрийковського (Вільна, 1846), "Хроніки" Ваповського (Вільна, 1847, у власному перекладі з латинської на польську). Зібрав велику бібліотеку у кілька тисяч томів, яку після його смерті придбав Ян Дзялинський для Курницької бібліотеки. Під його керівництвом було видано багато цінних праць з польсько-литовсько-української історії:
Похований на цвинтарі Расу у Вільні. Джерела
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia