Максименко Олена Сергіївна

Максименко Олена Сергіївна
Народилася	9 травня 1985(1985-05-09) (39 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівниця
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Премії	Літературний конкурс «Гранослов»(переможець Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів, 2005)[1]; Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», друга премія, 2016[2]
Максименко Олена Сергіївна у Вікісховищі

|Примітки=

Максименко Олена Сергіївна (нар. 9 травня 1985, Київ) — українська журналістка, фотографка, письменниця, мандрівниця.

Біографічні дані

Народилася в місті Києві 9 травня 1985 року. 2006 року закінчила бакалаврат факультету журналістики в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка). 2008 року – магістерську програму "Давня історія та археологія" Національний університет «Києво-Могилянська академія», захистила магістерську роботу на тему "Перевертництво у світоглядних традиціях індоєвропейських народів".^[джерело?]

Журналістська діяльність

З 2015 року працює воєнним кореспондентом. Дописує до видань "Новинарня", Donbas Frontliner, "Локальна історія".

Більшість професійного життя працює фрілансеркою. Публікувалася у виданнях «Український тиждень», «День», «Українська правда», «ЛітАкцент», «Новинарня», «Donbas Frontiner», «Тексти» та інші.^[джерело?]

2007 року була головним редактором літературно-мистецького альманаху «Золота доба».^[джерело?]

Громадська діяльність

Під час Революції Гідності на Майдані Незалежності у Києві була в епіцентрі подій – як волонтер чи фотограф-журналіст.^[джерело?] 18 лютого 2014 року під час трагічних подій на Майдані Олена отримала поранення від гранати, що вибухнула біля її ніг.^[джерело?]

Під час російської окупації Криму побувала у полоні в російських бойовиків. 9 березня 2014 року як журналіст разом із колегами вирушила до Криму, де на російському блокпості їх затримали, обікрали, побили й утримували в полоні протягом кількох днів. [3]

Під час війни на Сході України працювала парамедиком-добровольцем у складі медичного підрозділу Добровольчого українського корпусу (ДУК) «Госпітальєри».[4]

10–20 листопада 2015 року організувала реабілітаційний табір-фестиваль для фронтовиків «Камуфляжна осінь» на мистецькому хуторі Обирок.[5]

Творча діяльність

Поезії Олени Максименко друкували в періодиці – зокрема, в інтернет-виданнях "Буквоїд"[6], "1576 (Бібліотека українського світу)" , в антологіях "Літпошта" (2009), "Бандерштатна антологія" (2015), "Рядки з передової" (2018, видавництво "Фенікс"), "Любов, що перемагає" (2024, видавництво "Книголав") та інших.

Поетична збірка "Бременські траси", 2006, видавництво "Свічадо", вийшла завдяки перемозі у літературному конкурсі "Гранослов".

Друга поетична збірка «Я тобі листопад» (2014)

Поетична збірка "Я тобі листопад", 2014, видавництво "Електрокнига". Книга стала наслідком перебування авторки у кримському полоні: після повернення Олени до Києва її друзі запустили в соціальних мережах ініціативу і зібрали кошти на видання.

Збірка прозових оповідань "Неприкаяні", 2016, видавництво "Смолоскип". Вийшла як результат перемоги в однойменному літературному конкурсі.

Оповідання для підлітків "Пси, які приручають людей", 2021, видавництво "Портал". Книга про життя підлітків у прифронтовій зоні на початку війни.

Збірка документальних історій захисників і захисниць "Пряма мова. Хроніки захисту", 2024, видавництво "Віват".

Нагороди, відзнаки

Творчість Олени Максименко відзначено літературними преміями:

• «Гранослов» (2005)^[джерело?]
• «Культреванш» ^[джерело?]
• «Смолоскип» (2016 – друга премія за повість «Неприкаяні»)[7]

Посилання

1. Профіль Олени Максименко у соціальній мережі Facebook .
2. Фотоблог Олени Максименко .
3. Сторінка Олени Максименко на ресурсі «Автура» .
4. Олена Максименко про кримський полон .
5. Іван Андрусяк про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад» .
6. Марія Семенченко про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад».
7. Статті Олени Максименко на сайті «Літакцент».

Примітки

1. Мінсім’ямолодьспорт відзначив кращих молодих українських літераторів. Урядовий портал. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2 березня 2006.
2. ЛАУРЕАТИ «СМОЛОСКИПА» 2016. Українське незалежне видавництво «Смолоскип». Архів оригіналу за 13 травня 2016.
3. Литвинюк, Таня-Марія. Олена Максименко: Мене душили моїми ж шнурками та відрізали частину волосся. mediasapiens.ua. Процитовано 23 березня 2014.
4. Максименко, Олена. «Госпітальєри»: лицарі без страху. Газета «День». Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 13 травня 2015.
5. Відбувся табір для військових і волонтерів "Камуфляжна осінь" - STUDENA. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 24 січня 2016.
6. Буквоїд. bukvoid.com.ua. Процитовано 11 серпня 2022.
7. Літературний конкурс видавництва «СМОЛОСКИП». web.archive.org. 8 травня 2016. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 11 серпня 2022.