Маковський Василь Михайлович
Маковський Василь Михайлович (нар. 1870 р., Київ, Київська губернія, Російська імперія — пом. 3 березня 1930 р., Хорол, Лубенська округа, УСРР) — український художник-пейзажист, графік, педагог, фотохудожник. ЖиттєписНародився у 1870 р.[1] в Києві, в сім'ї міщанина. Маючи схильність до малювання, Василь Маковський у 1885 р. вступив до рисувальної школи Миколи Івановича Мурашка. Саме в цій школі, де в ті часи викладали такі корифеї, як Харитон Платонов, Микола Пимоненко, Іван Селезньов, Василь розвинув свій природний хист, здобув початкову художню освіту і сформувався, як особистість. Після закінчення рисувальної школи Миколи Мурашка розпочався творчий шлях Василя Михайловича Маковського. Його здібності були відзначені Київським товариством заохочення мистецтв, де Василь брав участь у виставках етюдів, малюнків і акварелей. З 1891 року В. М. Маковський став регулярно виставлятися на виставках Товариства південноросійських художників в Одесі. Після VI виставки удостоївся епіграми, а після IX — критиці поряд з художниками Євгеном Столицею і Василем Кандинським[2]. Вирішивши продовжити художню освіту та успішно пройшовши конкурсний відбір, Василь Михайлович у 1899 р. вступив до Вищого художнього училища при Імператорській Академії мистецтв в Санкт-Петербурзі, куди він був прийнятий вільним слухачем і де провчився до 1903 року в пейзажній майстерні живописця Кісельова Олександра Олександровича[ru], — академіка Імператорської Академії мистецтв. За роки навчання Василь Михайлович Маковський створив багато художніх полотен, які схвально були оцінені в пресі, брав участь у пересувних виставках. Частину своїх картин він виставляв на продаж у мистецькому магазині при Академії. В основному, це були пейзажі України, які полюбляла петербурзька публіка. Відвідування музеїв Петербурга, знайомство з світовими шедеврами живопису, можливість навчатися у корифеїв та спілкуватися з ними, розширило культурні та фахові горизонти майбутнього художника. Улюбленцем Василя був український живописець Архип Куїнджі, творчістю якого він захоплювався і багато чого сприйняв від майстра. У 1902 році В. М. Маковський закінчив педагогічні курси при Імператорській Академії мистецтв і отримав відповідні свідоцтва. Це у подальшому давало можливість не тільки викладати малювання та чистописання в середніх навчальних закладах, але і зрівнювало його статус і права з викладачами інших дисциплін. Також став дійсним членом «Товариства вчителів малювання», куди входили передові педагоги-художники. У 1903 році Василь Михайлович Маковський завершив навчання у Імператорській Академії мистецтв, отримав звання художника за картину «Осінній ранок»[3] і в чині колезького асесора повернувся до Києва. А через декілька років отримав пропозицію працювати вчителем у Хоролі Полтавської губернії. Спочатку, у 1907 р., працював вчителем малювання в міському училищі та жіночій гімназії, а з 1908 р. — вчителем графічних мистецтв у реальному училищі[4]. Викладав малювання, чистописання та креслення[5]. Згодом отримав чин надвірного радника[6]. З 15 листопада 1920 року очолював художню студію при музеї в Хоролі[7]. Зазнав утисків від радянської влади. Останні роки жив у злиднях, тяжко хворів. Помер 3 березня 1930 року. Похований на хорольському центральному кладовищі, де зараз знаходиться стадіон. Могила не збереглася. Педагогічна діяльністьПрацюючи в реальному училищі вчителем малювання, Маковський В.М на вищому рівні організував свій навчальний процес, запроваджуючи передові методики викладання, що були засвоєні ним у рисувальній школі Миколи Мурашка та в Імператорській Академії мистецтв. Рисувальний клас був обладнаний спеціальними партами і всім необхідним для малювання. В переліку унаочнень рисувального класу станом на 1908—1913 рр. були: різноманітні навчальні таблиці, гіпсові моделі орнаментів, тварин та бюстів, майолікові вази, чучала птахів, оригінальні рисунки та картини.[8] Керуючись принципом — «від простого до складного», вчитель розробив навчальну програму, яка охоплювала сім років навчання малюванню в реальному училищі — від зображення простих орнаментів у першому класі до рисування бюстів, барельєфів і людини з натури в останньому сьомому класі. Один із вихованців В. М. Маковського, Багно Анатолій Олексійович[9], розповідав:
Займаючись позакласним вихованням, В. М. Маковський 24–29 липня 1909 року супроводжував учнів реального училища в м. Полтаву на святкування 200-річчя Полтавської битви. А 13 вересня того ж року організував екскурсію в м. Миргород, в Гоголівське художньо-промислове училище[4]. Після закриття у 1919 р. реального училища та жіночої гімназії Василь Маковський працював учителем малювання у Хорольській семирічній школі № 1[10]. Творча спадщинаОкрім основної педагогічної роботи Василь Михайлович кожну вільну хвилину присвячував живопису. Чудові хорольські краєвиди приваблювали художника. Тут, в Хоролі, він створив численні ескізи, етюди, картини. Працював в техніці олійного, акварельного живопису та графіки. Під час канікул багато роз'їжджав. Побував на Волині, Лубенщині, Київщині, відвідав Крим[11]. Звідусіль привозив етюди, ескізи. Його картини експонувалися на виставках у Полтаві, Києві, Одесі, Миколаєві, Харкові, а також у Хоролі (1912, 1916 рр.). На персональній виставці, яка пройшла у 1916 р. в будинку Хорольської земської управи, художником було представлено 116 робіт, серед яких 23 хорольського періоду: 21 етюд пейзажів Хоролу та його околиць та 2 акварелі. Каталог виставки зберігається у Хорольському краєзнавчому музеї Полтавської області. Остання згадка у пресі про Василя Михайловича Маковського, який брав участь у традиційній Весняній виставці у Києві, датується 1918 роком[12]. Творчий спадок В. М. Маковського значний, але недостатньо вивчений. Переважна більшість його картин розпорошена по приватним колекціям. Слід відзначити такі відомі картини, як: «Кленова алея» (1891 р.), «Вечоріє» (кін. 19 ст.), «Ніч на Дніпрі» (1893 р.), «Вечір в Україні» (1899 р.), «Осінній ранок» (1903 р.), «Лісова річка» (1904 р.), «Лавка у парку» (поч. 20 ст.), «Український пейзаж», «Квітучий сад», «Зимовий сільський пейзаж», «Зимовий пейзаж»[13]. Картини «хорольського періоду»: «Ліс влітку» (1918 р.), «Ставок» (1920 р.), «Річка» (1920 р.), «На пасіці» (1922 р.), «Дорога» (1925 р.), «Озеро в Глибокій Долині», «Дорога на Шимківку», «Петропавлівський ставок», «Дорога в лісі», «Луки» (всі 1910–20-і рр.)[14]. До 1937 р. деякі з картин Маковського В. М. зберігалися в Хорольському народному музеї[15]. Окремі роботи художника знаходяться в Охтирському міському краєзнавчому музеї, в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві, а можливо, і в інших музеях України та Російської Федерації. В Хорольському краєзнавчому музеї (ХКМ) зберігаються картини «На пасіці», «Дорога». Відомо про ряд полотен Василя Маковського, які вже в пострадянські часи пройшли атрибуцію в експертній комісії Державного Російського музею. Це: «Сирень» (1893), етюд «Рожь» (1900), «Зимний пейзаж с водяной мельницей» (1901), «Сенокос» (1902), етюд «Околица» (1902), «После дождя» (1903), «Крестовский остров», дві графічні роботи з українськими краєвидами (1905; 1906), « Сельский пейзаж» (1907), «Весна в предместье Киева» (1910-ті)[2]. Каталог персональної виставки картин художника В. М. Маковського.Каталог виставки картин художника В. М. Маковського. — Хорол: Друкарня Затуренського (зберігається в ХКМ):
В. М. Маковський — фотохудожникВасиль Михайлович був не тільки художником, педагогом, але і гарним фотографом. Великою його заслугою було те, що він залишив хорольцям у спадок цілий ряд фотографій, на яких відобразив окремі пам'ятки, види Хоролу та його околиць. Деякі фото художника були використані при створенні цілої серії поштових листівок у хорольському видавництві Л. Р. Затуренського на поч..ХХ ст. У фондах ХКМ зберігаються поштові листівки з фото В. М. Маковського: «Старая мельница», «Вид в Хороле. Мельница», «Глубокая долина», «Озеро в Глубокой долине», «Дорога на вокзал», «Дорога на Шимковку», «Народный дом», «Петропавловская церковь», «Разлив реки Хорола». РодинаДружина: Маковська Є. Ф. Дочка: Ольга Василівна Грязнова (Маковська). Померла в 1944 р. ЇЇ чоловік Грязнов Михайло Степанович (1897—1941), ст. лейтенант, розстріляний у 1941 році. Реабілітований у 1956 році. Її дочка (онука Василя Михайловича) — Лариса Михайлівна (1921 р.н.) була репресована і засуджена на 10 років таборів, повернулася у 1955 році. Проживала в м. Алмалик Узбецької РСР. З 1995 р. мешкала у м. Балашиха Московської обл. Російської Федерації[16]. Дочка: Віра Василівна Хоруженко (Маковська). Виїхала з Хоролу у м. Охтирка, Сумської обл. З 70-х років ХХ ст.. проживала у м. Алмалик Узбецької РСР. Брат: Маковський Юхим Михайлович (15(27). 10. 1862. м. Київ — 1919 р. м. Миколаїв), художник, педагог, етнограф. Пам'ятьСвоєю художньою творчістю та педагогічною діяльністю Василь Михайлович Маковський заслужив шану і повагу від кількох поколінь хорольців та гостей міста. Одна з вулиць у Хоролі носить ім'я Василя Маковського. Зберігся будинок, збудований В. М. Маковським[6], в якому з 1915 по 1930 р. жив художник. До 150-річчя з дня народження Василя Михайловича Маковського випущено ювілейний поштовий конверт. Учні
Галерея картин
Фотогалерея
Джерела
Примітки
ПосиланняАкадемія мистецтв імператорська [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] // ВУЕ |
Portal di Ensiklopedia Dunia