|
Мазур Ігор Петрович
І́гор Петро́вич Ма́зур (нар. 18 березня 1973, c. Пирогівці, Хмельницька область[1]; псевдо — Тополя) — український військовик, громадський та політичний діяч, голова Київської організації партії «УНА—УНСО» з лютого 1997 по вересень 2019 року, заступник голови партії з листопада 2016 по вересень 2019 року. Залишив керівні посади і вийшов з партії після призначення на посаду державного службовця після проходження конкурсу в Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Учасник війни проти РФ в Абхазії на боці Грузії, учасник війни на Донбасі — спочатку в добровольчих батальйонах, а потім як офіцер ЗСУ, командир розвідувальної роти 131-го розвідувального батальйону в районі бойових дій Широкине-Чермалик. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну — командир стрілецької роти батальйону територіальної оборони ЗСУ. ЖиттєписНародився на Хмельниччині.[2] Закінчив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького[3]. Активіст УНА-УНСО з 1992 року. Брав участь у війні в Абхазії 1992—1993 років проти РФ на боці Грузії. У січні — березні 1995 року з групою унсовців забезпечували охорону іноземних журналістів під час Першої Чеченської Війни в Росії. За що слідчий комітет РФ відкрив на нього кримінальну справу. Учасник похоронів Патріарха Володимира 18 липня 1995 року і сутичок з «Беркутом» того дня. Ув'язнення2001 року був заарештований і відбув 3 роки ув'язнення за участь у бійці з міліцією під Адміністрацією Президента в ході акції «Україна без Кучми» 9 березня 2001 року.[2] У «справі 9 березня» проходило 19 осіб. У СІЗО перебувало 18, які отримали від двох до чотирьох років позбавлення волі. Станом на 2012 рік, троє з них — Руслан Зайченко, Денис Андрусенко та Андрій Косенко — померли.[2] Помаранчева революціяПід час Помаранчевої революції — один з керівників охорони наметового містечка на Майдані Незалежності, учасник автопробігу «Поїзд дружби» в Крим і на Донбас в грудні 2004 року. Закінчив Черкаський національний університет ім. Хмельницького (2005[джерело?]), фах — вчитель історії.[2] Закінчив Інститут післядипломної освіти КНУ ім. Шевченка (2011[джерело?]), фах — правознавець.[2] ЄвромайданКерівник «Правого Сектора» Київщини і начальник штабу 24 Сотні Самооборони Майдану під час Революції Гідності. Російсько-українська війна 2014—2022 рр.З травня 2014 в зоні бойових дій на сході України. З березня 2015 року офіцер Збройних Сил України — командир роти, заступник начальника штабу 131-го розвідувального батальйону в Секторі «М».[4] З листопада 2016 року після демобілізації стає заступником голови партії УНА-УНСО і заступником командира Української націоналістичної самооборони (УНСО). Переслідування Росією і затримання в Польщі9 листопада 2019 року на пункті пропуску «Дорогуськ» польські прикордонники затримали Ігоря на підставі запиту Росії через Інтерпол[5][6][7]. Як пояснив міністр МЗС Польщі Яцек Чапутович, рішення про затримання було прийняте прикордонниками, які не знали причини включення Ігора до списку людей, що розшукуються[8]. 10 листопада Мазура відпустили на поруки консула України в Любліні. До того часу, коли Польща визначить, чи потрібно екстрадувати його до Росії, він знаходитиметься на території українського консульства[9]. Це підтвердив посол України в Польщі Андрій Дещиця[10]. Заступниця Міністра МЗС України Олена Зеркаль 12 листопада заявила, що згідно звернення МЗС Мазура мають виключити зі списку розшуку Інтерполу[11]. Повномасштабне вторгнення Росії в УкраїниЗ початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну мобілізувався 24 лютого 2022 року та став командиром унсовської роти 127-го стрілецького батальйону 112-ї бригади тероборони ЗСУ. Громадська діяльністьГолова ГО «Фан-клуб „Україна“», що пропагує перемоги українців у військовій справі, науці, спорті та інших напрямах. Заступник Голови ГО «Товариства воїнів АТО». З червня 2017 року Голова громадської організації «Межимор'я», що пропагує співпрацю держав Балто-Чорноморського регіону (Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Грузія). Сім'яОдружений вдруге. Має доньку Олю (1997)[2] від першого шлюбу та синів Ярослава (2009)[2] і Мирослава (2012) — від другого. РелігіяПравославний ПЦУ, член Управи Ставропігійного Братства ім. Ярослава Мудрого, лицар Православного Ордену Архистратига Михаїла. У документальних фільмахВ документальному фільмі Георгія Гонгадзе «Тіні війни» (1993) про грузино-абхазький конфлікт неодноразово з'являється на екрані разом з іншими воїнами-унсовцями, що воювали в Абхазії. Документальний фільм «Обличчя протесту» (2003 р.) про акцію «Україна без Кучми» починається з інтерв'ю з Мазуром після його арешту і перебування у Лук'янівському СІЗО № 13. Нагороди
Примітки
ПосиланняІнтерв'ю
Відео
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
